Загинули цілі родини: дрон розірвав маршрутку в Білопіллі [ Редагувати ]
На Сумщині тривають дні жалоби за загиблими. Учора росіяни вдарили безпілотником по цивільному автобусу, що їхав до обласного центру з Білопілля. Загинуло 9 людей. Ще 7 постраждали. Більше про наслідки терористичної атаки ворога - у сюжеті Юлії Зайцевої.
Маргарита й досі не вірить, що їй вдалося вижити. Жінка в автобусі сиділа на місці, куди поцілив російський "Ланцет". Ворожа атака забрала у неї трьох рідних людей.
Маргарита, постраждала:
Важко, мамочку втратила, сестричку втратила і дядька, всіх втратила. Така як мінута підійшла, як бабахнуло, нічого не поняли, сама стала інвалідкою, діточки дома. Не чули ми нічого, ми почули, як воно уже оглушило всьо. Я ледве з маршрутки вийшла й сіла на траву, поки "швидка" не приїхала.
Маргарита мати 8 дітей, її найменшому хлопчику ще немає й року. Зараз всіх їх евакуювали до обласного центру. З обстрілюваного міста вивезли й 2 дітей, чия мати загинула під час вибуху.
Удар російського безпілотника прийшовся по центру автобуса. Восьмеро людей загинули одразу, ще один чоловік - дорогою до лікарні. 7 зазнали поранень.
Микола Савченко, заступник директора лікарні:
У лікарні залишається 4 пацієнти, 3 знаходяться в ортопедо-травматологічному відділенні, в стабільному стані, прооперовані, у всіх комбіновані травми, як опіки, так і переломи. Один знаходиться в хірургічному відділенні.
Пані Галина з Білопілля того ранку поспішала до чоловіка в лікарню.
Галина Гурин, постраждала:
Чоловік у мене щас в лікарні, він поламав ногу, отож як був прильот на мосту, і наша хата... Кришу розкрило, вона старенька, ударной волной, і ми з ним робили. На вихідних же ж, думаю, поїду до нього, надо і постіль, і їсти принести, і сіла у цю маршрутку, їдемо, я помню вспишка і все, коли я очнулась, то все плаває як ото в замедленном кіно, і я нічого не чую.
Жінка заходила до автобуса, коли він вже був заповнений пасажирами. Вільне місце було лише позаду. І це її врятувало.
Галина Гурин, постраждала:
Біль ужасний в нозі, повен черевик крові, в мене був платок, я зняла його, там щось перев’язала тим платком, а приїхала поліція, наложила мені тут турнікет.
Андрій працює енергетиком. Він у вихідний день поспішав до дружини у Суми. Згадує: сильний вибух пролунав хвилин через 10, як транспорт рушив.
Андрій Романютенко, постраждалий:
Коли голову підняв, уже ні дверей не було, рядом лежав чоловік з голови до ніг у крові, а ми в Білопіллі привикли до КАБів. Якщо двойний вибух, два КАБи зразу бух, бух, і перший вибух, виходжу з маршрутки, начинаю думать, шо повторний щас буде. І я ото не знаю, як до посадки. Там метрів 15-20, там секунд 10 постояв, питався визвать "швидку", якусь нісенітницю набирав 113, 133... Коли вже набрав 103, телефон був настільки в крові, що він не реагував ні на що.
Зараз чоловік вже бадьоро налаштований на одужання та повернення до рідного Білопілля на роботу.
Андрій Романютенко, постраждалий:
А як, робота чекає, підлічемся, як будем повертаться, шо ж робить. Хлопці ж роблять, а я шо, не такий. Я не знаю, щас там притихло, не притихло, а так каждий вечір, кажду ніч, КАБи, КАБи, КАБи. Хлопці їздять, піднімають лінії, восстанавлюють усе, я думаю, місто без світла - уже не місто.
Тим часом обласна влада шукає альтернативні шляхи виїзду з обстрілюваних територій. Людей закликають не зволікати з евакуацією.
