Пуерторіканский вампір [ Редагувати ]
Наприкiнцi 1984-го року два американських вантажних судна зайшли в порт Арройо на пiвденному узбережжi Пуерто-Рiко. Незабаром по мiсту поповзли чутки. Говорили, що вантаж, який доставили кораблi "Наутилус II" та "Каррiбеан Едвенчурер", призначався не для жителiв острова, а для вiйськових. Уряд країни запанiкував. Але пiсля того, як портовi служби перевiрили супровiднi документи й опитали членiв команди, покрив таємничостi було зiрвано. З'ясувалося, що замовником вантажу було НАСА. Один з морякiв "Наутилуса II" розповiв мiсцевому репортеровi, що в Пуерто-Рiко прибув поважний чиновник. Вiн, нiбито, супроводжував надсекретний вантаж, а саме - новий вид зброї, яка складалася з ядерних компонентів. За словами моряка, ця зброя необхiдна для знищення якогось невiдомого органiзму. Цю iнформацiю вiдразу ж пiдхопили всi пуерториканськi засоби масової iнформацiї. Але ставилися до неї по-рiзному. Однi висмiювали чутки про зброю з атомною начинкою в Карибському регiонi, iншi навпаки - серйозно сприйняли цi розмови. Розслiдуючи причини появлення надсекретного вантажу, фахiвцi розглядали рiзнi версiї, навiть зовсiм фантастичнi.
Американцi, якi володiють декiлькома базами в Пуерто-Ріко, з'ясували, що у величезних пiдземних печерах острова живуть невiдомi науцi органiзми, котрi постiйно розвиваються. Швидше за все, їх дослiджували. Але, схоже, спроби вчених визначити походження цих органiзмiв закiнчилися нещасливо, а, можливо, навiть вийшли з-пiд контролю. І тепер вiйськовi змушенi виправляти помилки дослiдникiв. От i логiчне пояснення того, навiщо кораблi доставили у Пуерто-Ріко ядерну зброю. Йдучи на такий крок, Сполученi Штати дуже ризикували - мiг знятися грандiозний мiжнародний скандал. Адже вiдповiдно до договору, що був пiдписаний у Текамачалько i ратифiкований 1967 року, Латинська Америка i Пуерто-Ріко повиннi бути без'ядерною зоною. i нiякi причини не можуть виправдати появи в цьому регiонi ядерної зброї. У Вашингтонi про це добре знали, проте все одно не вiдмовилися вiд своєї iдеї.
Довiдавшись про те, який небезпечний вантаж доставили кораблi, уряд Пуерто-Ріко зажадав вiд Сполучених Штатiв пояснень. Але Бiлий дiм не лише не надав нiяких пояснень, але навiть не звернув уваги на цi вимоги.
Що ж насправдi вiдбувалося у Пуерто-Ріко? Останнiми роками мiсцевi жителi недноразово спостерiгали НЛО, а багато хто розповiдав i про iншi аномальнi явища. Говорили навiть, що американськi вiйськовi працюють на своїх базах над секретним проектом "Екскалайбур". Його цiль - знищення невiдомих органiзмiв, що представляють небезпеку для людини, за допомогою невеликих ядерних вибухiв. У Лос-Аламосi - це в Нью-Мексико - навiть розробили спецiальну ракетну систему.
Чи iснує насправдi цей проект, достеменно невiдомо, а от щодо пiдземних вибухiв, якi провадилися у Пуерто-Ріко i прилеглих районах - не пiдлягає сумнiву. Про це навiть йдеться у деяких документах. У звiтах мiститься також iнформацiя про дивнi вiбрацiї земної поверхнi. Є безлiч версiй, що пояснюють цi явища i дiї вiйськових. Але одна - найнеймовiрніша, полягає в тому, що глибоко пiд землею вченi здiйснюють експерименти з перемiщення у часi й просторi. І саме в результатi цих експериментiв з'явилися в печерах iстоти, що наводять жах на мешканцiв острова.
3 травня 1996 року на кошару у невеликому мексиканському мiстечку Пуебла напали невiдомi iстоти. Одна вiвця залишилася живою, хоча й отримала численнi поранення. Щоб позбавити її вiд подальших страждань, хазяїн ферми вирiшив її зарiзати. Вiдомий у Мексицi ветеринар провела розтин i була вражена результатами - тiло тварини було цiлком знекровлено. Це, до речi, пiдтверджено документально. Пiсля цього випадку в пуерториканськiй пресi все частiше стали з'являтися повiдомлення про дивну занибель тварин.
Можна сказати, що вiддтодi життя в Пуерто-Ріко змiнилося. Коли на землю спадають сутiнки, гiрськi селища наче вимирають. Батьки не пускають дiтей на вулицю. Пастухи поспiшають з пасовиськ, аби встигнути загнати худобу в загони до темряви. Навiть собаки, i тi ховаються у свої будки. Це час, коли в гiрських районах господарює низькоросла, людиноподiбна iстота з величезною головою, великими чорними очима. З'являється як тiнь раптово i швидко. Вона не розриває свою жертву, а через маленькi ранки на шиї випивають усю кров до останньої краплi. Інодi вириває у жертви серце або печiнку. Це знiмок iстоти. Фотографiя була зроблена вночi, коли загадкова тварина прокрадалася в загiн до домашньої худоби. Швидше за все, саме його i знайшли фахiвцi НАСА.
Це не чергова байка про вампiрiв i не переказ художнього фiльму жахiв. Це iстота, яка насправдi живе в шести країнах Нового свiту . Сотнi жертв серед тварин i десятки серед людей - результат її полювання. Що це? Примха природи чи наслiдки вiйськової бiоiнженерiї? Щоб розiбратися в цьому ми вирушили на пошуки в мiсця, де бачили загадкову тварину.
Пуерто-Ріко - країна, що розташована на однойменному островi, який лежить мiж Пiвнiчною i Пiвденною Амерікою. Острови - Вiєкас, Кулебра, Мона i безлiч iнших невеликих архiпелагiв Пiдвiтряних островiв - теж є территорiєю цiєї країни. Столиця Пуерто-Ріко - Сан-Хуан. Загальна площа - 9,1 тисячи квадратних кілометрів. Омивається Атлантичним океаном на пiвночi i Карибським морем на пiвднi. Практично вся територiя мальовничого острова - це гори, мiж якими розташувалися невеликi долини. Найвища точка Пуерто-Ріко - гора Де-Пунта. Її висота - 1340 метрiв над рiвнем моря. Пiвнiчно-захiдна частина - гiрська мiсцевiсть iз складною системою печер. Саме цей район вважається найбiльш небезпечним i загадковим. Люди волiють обходити його стороною.
Населення - 3 мiльйони 900 тисяч. Фактично, Пуерто-Ріко є володiнням США, але порiвняно з американцями полiтичнi права пуерториканцiв значно обмеженi. Такий короткий опис цiєї держави. Ми не будемо вдаватися в географiчнi i полiтичнi тонкощi Пуерто-Ріко. Наша знiмальна група вирушила на острови з єдиною метою - з'ясувати - чого ж так бояться мешканцi? А головне - чи дiйсно iснує загадкова тварина?
Експедицiя обiцяла бути надзвичайно складною. Тропiчний клiмат, гiрськi хребти, непролазнi заростi джунглiв - це вимагало спецiального загартування й обмундирування. Тому перш нiж вирушити у подорож, нашiй знiмальнiй групi необхiдно було ретельно пiдготуватися.
Утiм, коли ми прибули на мiсце, практично всю апаратуру змушенi були залишити в таборi. Тягти все це на собi через непрохiднi лiси виявилося практично неможливим. Тому ми взяли iз собою тiльки аматорську камеру, продуктiв на тиждень i самi необхiднi речi.
У пуерторіканскій пресi майже щотижня з'являються повiдомлення про напади загадкової iстоти на тварин i людей. Жителi острова охрестили його - чупакабра. Якщо перекласти з iспанської - це означає "те, що вбиває кiз". Справа в тiм, що жертвами iстот найчастiше бувають домашнi кози, iнколи корови, конi, собаки, коти i навiть кури. Хоча останнiм часом збiльшилася кiлькiсть нападiв на людей. А починаючи iз середини 90-х рокiв, незвичайнi вбивства тварин стають масовими.
1995 року на околицях мiста Канованас чупакабри накинулися на череду кiз. Коли фахiвцi побачили мертвих тварин, то вирiшили, що на фермi похазяйнували вовки. Однак цю думку вiдразу вiдкинули. По-перше, iз загону не зникло жодної кози. А по-друге, нiде не було видно плям кровi. Лише пiсля докладного огляду стала зрозумiла причина смертi - в тiлах кiз не було кровi. Крiм того, рани зовсiм не походили на тi, що залишають хижаки, зокрема, вовки. Глибиною i точнiстю вони нагадували хiрургiчнi надрiзи. З 1987 по 1991 рiк латиноамериканська преса повiдомляла бiльш нiж про п'ятдесят випадкiв, коли люди стикалися з дивними iстотами. Деякi з таких зустрiчей закiнчувалися трагiчно. Але iнодi людина просто лякала чупакабра своєю появою.
Наша експедицiя розпочалася з мiстечка Агуас-Буенас, де вперше були зафiксованi масовi вбвивства тварин i людей. Тут кожен житель знає про iснування чупакабра, багато хто стверджуює, що бачив його на власнi очi.
Житель містечка Агуас-Буенас: "Я зараз покажу на картi, де я бачив його кiлька разiв. Воно дiйсно дуже страшне".
Перш нiж вирушити на пошуки в гори, ми зайшли ще в одне мiсто - Канованас. Ми розмовляли з багатьма пуерториканцями, i майже всi вони говорять, що страх постiйно супроводжує їх вже рокiв п'ять. Мешканцi були так наляканi, що мiський голова Хосе Сото вирiшив органiзувати пошуки чупакабра. Вiн впевнений, що - це нi хто iншi, як посланцi диявола. А тому боротися з ними можна тiльки зi святим хрестом у руках. Хрест, розмiри якого були метр на пiвтора, навiть освятили в церквi. Але експедицiя за невiдомими нампричинами так i не вiдбулася.
Ще одне питання, на яке ми хотiли отримати вiдповiдь, вирушаючи на пошуки чупакабра - хто цi iстоти - примха природи чи результат генетичних дослiджень, що проводили вченi якогось вiдомства? Гiпотез про те, звiдки вони взялися безлiч. Автори деяких прямо говорять про вампiрiв i перевертнiв. Якщо це так, то легенди, записанi нашими предками, виглядають цiлком правдивими.
Незабаром заговорили про появу загадкових iстот у країнах iз клiматом, схожим на пуерториканський - Бразилiї, Мексицi, Сполучених Штатах. Цiкаво, що бачили їх навiть в Європi - iспанiї та Португалiї.
Пiсля того, як у Португалiї була зафiксована велика смертнiсть овець, один з телеканалiв показав репортаж, у якому це явище порiвнювалося з подiями на американському континентi. Фермери були занепокоєнi. Але намагаючись заспокоїти сiльгоспвиробникiв, представники влади тут же заявили, що на худобу напали вовки. Про це в iнтерв'ю мiсцевiй "Газетi ду iнтер'єр" повiдомив ветеринар Альваро Лопес. До речi, так само виходили iз становища i уряди iнших країн, що зiткнулися з подiбними проблемами. Проте Лопес був дуже здивований, коли побачив рани на тiлi однiєї вiвцi. Вiн навiть не змiг сказати, яке тварина здатна залишити такi слiди. Бiолог Педро Сарменто припустив, що це мiг бути вовк, "але не звичайний, а дуже розумний i досвiдчений".
За кiлька днiв до подiй у Португалiї, iспанська "Мундо" повiдомила, що "Бiля сотнi мертвих овець з дивним проколом на шиї знайдено в районi Бiскайської затоки. Фермери вважають, що це справа рук божевiльного, котрому допомагає якась тварина з одним-єдиним iклом".
Щоб дзнатися бiльше, експерти з журналу "Енiгмас" вилетiли в долину Лас- Енкартасьонес. У полiцейському вiддiлку вони знайшли документи, що мiстили деяку iнформацiю про цi подiї, фотографiї мертвих тварин. До того ж, їм вдалося отримати адреси i телефони постраждалих фермерiв. Майже усi вони говорили про дивнi рани на тiлах овець, що зовсiм не схожi на слiди, якi залишає вовк. Це ж пiдтвердив i полiцейський, що розслiдував справу про напади. А один фермер помiтив цiкаву особливiсть. За його словами, у деяких тварин були зламанi кiстки i хребти, неначе їх ударили важким металевим предметом.
У фермера Хосе-Луїса Рибакоби за одну нiч загинули вiдразу тридцять овець. А тих, що залишилися живими довелося убити, оскiльки рани на тiлах довго не гоїлися. До речi, цю дивну особливiсть ветеринари не можуть пояснити дотепер.
А дружина одного фермера розповiла про незвичну поведiнку тварин: "Вони поводяться не так, як ранiше. Коли сутенiє, самi йдуть додому, наче бояться чогось. Ранiше вони спокiйно могли спати прямо на пасовищi, а iнодi вiдходили далеко вiд ферми. I ще - тварини почали давати набагато менше молока".
Однак представники влади як у Пуерто-Ріко, так i в iнших країнах, де були зафiксованi дивнi напади, в один голос стверджують, що в усьому винен звичайний вовк. Якщо закрити очi на всi цi незвичайнi обставини, то пiдозрювати вовкiв у загибелi домашньої худоби цiлком можливо. Проте є ще одне але. Ранiше у цих краях нiколи не було вовкiв.
Хулiя Чуса Лосада, спiввласниця фiрми "Ос-Догос" у Барбаделi втратила тридцять п'ять тварин. На вiдмiну вiд iнших вона докладно описала характер ран:
Хулiя Чуса Лосада, спiввласниця фiрми "Ос-Догос": "У тварин прямо на шиї були двi круглi дiрочки... зовнi їх майже не було видно. Єдине, що можна було розрiзнити - це трохи кровi навколо ранки. Одна вiвця була розiрвана, але таке враження, що з'їсти її не намагалися... Усi пораненi вiвцi загинули, я не одну не змогла вилiкувати. Багато тварин були вагiтними. Ця iстота вибирала наймолодших i сильних. У вовкiв же, як вiдомо, iншi звички".
Отже, з одного боку офiцiйнi особи стверджують, що в загибелi овець виннi вовки, з другого - фермери наводять докази зовсiм iншого.
Усi цi факти повиннi були допомогти ученим вивчити звички i поведiнку невiдомого хижака. Цiкаво, але незважаючи на те, що вiдомо про нього не так вже багато й майже все зi слiв простих людей, багато зоологiв чомусь вважають чупакабра рiзновидом африканської летучої мишi-вампiра, чий зовнiшнiй вигляд змiнився з невiдомих причин.
Тим часом наша знiмальна група продовжувала пошуки. Часом нам доводилося пробиратися крiзь такi хащi, що, здавалося, там не лише не ходила людина, але рiдко залiтає навiть птах. Тому ми зовсiм не пошкодували, що залишили громiздку технiку в таборi. І все ж, не дивлячись на зусилля, натрапити на слiд iстоти нам поки не вдалося.
Наступним пунктом призначення було невелике селище Гурабо, де за нашими вiдомостями, чупакабр з'являвся доволi часто.
Нещодавно редакцiя журналу "Энiгмас" одержала листа вiд Марко Рейноса, службовця мексиканської компанiї "Фундасьон Космос", що знаходиться в Монтерреї - Мексика. У цьому посланнi повiдомлялося наступне: "Чупакабра є прихованою небезпекою для всього живого. Результати розтинiв, здiйснених фахiвцями нашого центру, довели, що дiрки в груднiй порожнинi тварин знаходяться прямо навпроти важливого органа - серця, легень, печiнки".
У тварини висмоктувалася кров, а iнодi чупакабр виривав у жертви орган через отвiр дiаметром вiд 2 до 3 сантиметрiв. У 70 вiсотках випадкiв напередоднi або в нiч подiї очевидцi спостерiгали НЛО. Але ми не змогли знайти прямого зв'язку мiж цими двома фактами. Аналiз кровi i генетичне дослiдження зразка волосся iстоти дiйсно викликають занепокоєння. Отриманi результати свiдчать, що цi зразки не можуть належати жодному вiдомому живому органiзмовi. І цiлком ймовiрно, що ці iстоти з'явилися через якiсь генетичнi манiпуляцiї.
"Це дивна тварина - повна загадка для нашого iнституту. Результати iспитiв пiдтверджують, що дослiджуваний тип зовсiм невiдомий сучаснiй науцi"
Із висновку ветеринарного науково-дослiдного iнституту Пуерто-Ріко
За кiлька днiв виснажливої подорожi джунглями ми нарештi дiсталися до - мiстечка Гурабо. Хоча зустрiли нас не дуже радо. Було схоже, що люди чимось занепокоєнi. Як з'ясувалося, напередоднi нашої появи невiдома iстота убила майже всiх овець i корiв.
Розтин ми вiдзняли на вiдеокамеру. Доктор Пенья також показала нам два великi, симетричнi отвори, кожен дiаметром 7 сантиметрiв, розташованих на висотi грудної клiтини. Дослiджуючи тiло, Пенья заявила, що так званi чупакабри - розумнi iстоти. Водночас лiкар звернулася до своїх колег, що займаються дослiдженням останкiв тiл жертв чупакабрiв: "Будь ласка, залиште свої упередження i не стверджуйте нiчого, перш нiж одержите можливiсть вивчити всi обставини справи..."
У зв'язку з цим поговоримо ще про одну версiю. Будь-хто, хто цiкавиться криптозоологiею, знає, яку репутацiю здобув Пуерто-Ріко останнiми роками завдяки зустрiчам людей iз самими незвичайними iстотами i не лише чупакабрами. Це наштовхнуло мiсцевих дослiдникiв на думку, хоча i трохи екстравагантну, але не позбавлену глузду. Чи не є країна - Полiгоном для проведення бiологiчних дослiдiв?
Зi слiв свiдкiв, якi бачили цю iстоту, був складений приблизний портрет, що збiгається з показаною нами фотографiєю. Працюючи над характеристикою чупакабра, вченi встановили приблизнi риси пуерториканського вампiра:
- дуже спритний, нiкому не вдавалося уважно його розглянути, високо пiдстрибує i блискавично зникає;
- його жертви, найчастiше, домашнi тварини;
- сильний неприємний запах сiрки вiдчувається як до нападу чупакабра, так i пiсля;
- полює вночi;
- як правило, чупакабра не калiчить тварин, а убиває;
- рани, з яких висмоктується кров, до сантиметра в дiаметрi й кiлька сантиметрiв глибиною - начебто зробленi металевим пробiйником;
- знайденi тiла цiлком знекровленi;
- навколо рани на шиї немає гематоми;
- м'ясо убитої тварини не їдять навiть вовки;
- жертва може прожити кiлька годин пiсля нападу, але потiм усе одно гине.
Ми прожили на фермi кiлька днiв. Вночi ходили далеко в лiс. Ми сподiвалися, що все-таки зумiємо вiдшукати слiди, а може, навiть, саму iстоту. Але на жаль чи радiсть, за весь час нашого перебування в селищi нiчого незвичайного не сталося.
Незважаючи на те, що ми побували майже у всiх мiсцях, де досить часто з'являлися чупакабри, ми все ж не змогли знайти достовiрних фактiв їхнього iснування. Тому доводиться сумнiватися, що ця тварина дiйсно живе в джунглях. Проте факти, зiбранi нами за час експедицiї, свiдчать про одне - у горах Пуерто-Ріко насправдi є iстота, яка невiдома сучаснiй науцi.
