Естонці вважають, що між звiльненням вiд одного Союзу i вступом до iншого минуло надто мало часу [ Редагувати ]

14 вересня зачинили свої дверi естонськi виборчi дiльницi - тут вiдбувся референдум щодо вступу країни до Євросоюзу.

Щоправда, законодавство Естонiї не передбачає її приєднання до мiжнародних спiлок. А тому виборцi мали одночасно висловити своє ставлення i до вiдповiдних змiн до Конституцiї.

Офiцiйний Таллiнн особливо пишається тим, що з усiх республiк колишнього СРСР Естонiю першою запросили вести переговори щодо вступу до Євросоюзу. Маленька - усього мiльйон триста тисяч жителiв - але дуже горда нацiя виявилася найбiльш пiдготовленою до євроiнтеграцiї.

Та, скорiше за все, за пiвстолiття радянської влади естонцi просто не забули, що вони жили i мрiють жити в європейськiй державi. Естонцi кажуть, що вони давно вже європейцi, перш за все за духом. Мiж поняттями естонець та європеєць можна смiливо ставити знак рiвняння. Навiть за часiв СРСР Естонiя мала скандальну репутацiю, м'яко кажучи, не зовсiм радянської республiки. Орiєнтованi в основному на своїх пiвнiчних сусiдiв - фiннiв - естонцi ще до завоювання незалежностi пройшли непогану школу життя за захiдними стандартами.

Арнольд Рюйтель, президент Естонiї: "Референдум - iсторична подiя. Вона знаменує повернення в Європу, котра є нашою iсторичною домiвкою". 
 
Одразу пiсля здобуття суверенiтету, Таллiнн заходився будувати майбутнє, в усьому орiєнтуючись на Захiд. Спочатку естонцi щосили намагалися пiдiгнати себе пiд євростандарти. Реформи почалися з пошуку iнвесторiв. Практично все - земля, банки, заводи й фабрики - вiдiйшли у власнiсть до iноземцiв. Проте новi власники шкоди не наробили - i робочими мiсцями забезпечили, i грошi залишали в державi. Вiдтак за останнi 11 рокiв в естонську економiку було iнвестовано бiльш нiж 36 мiльярдiв євро.

Але визначити основним прiоритетом зовнiшньої полiтики вступ до ЄС виявилося для полiтикiв набагато простiше нiж заручитися пiдтримкою населення вже незалежної Естонiї. Широка агiтацiйна кампанiя, що передувала плебiсцитовi останнiм часом була спрямована не стiльки на переваги вступу Естонiї до єдиної Європи, скiльки на те, чого коштуватимуть державi помилки її несвiдомих громадян.

Молода держава ризикує втратити довiру мiжнародних фiнансових ринкiв й економiчних партнерiв. За оцiнками експертiв - вiдмова вступити до ЄС - загальмує зростання зарплатнi. У випадку провалу єврореферендуму, стверджують аналiтики, Естонiя недоотримає 11 мiльярдiв крон на будiвництво дорiг, екологiю, полiтику ринку працi, освiту, сiльське господарство, рибну промисловiсть та розвиток регiонiв. Вiдомi полiтики - в своїх публiчних промовах - стали настiльки вiдвертими, що iнодi це межує з епатажем.    

Посол Естонiї в НАТО Харi Тiйдо вважає, що "маленькiй людинi варто iнколи i пiдскакувати, щоб її помiтили". Маленька i непомiтна Естонiя повинна якнайтiснiше спiвпрацювати з усiма мiжнародними органiзацiями.

Але багатьох естонцiв i досi лякає саме лише слово "Союз". Євроскептики мотивують свою вiдверту антипатiю до ЄС тим, що Естонiя може втратити не тiльки економiчну, а й полiтичну незалежнiсть. Навряд чи естонцям треба нагадувати, що з 12 столiття, коли на картах з'явився Таллiнн, i до сьогоднi Естонiя була незалежною трохи бiльше 30-ти рокiв.

Багато хто вважає, що мiж звiльненням вiд одного Союзу i вступом до iншого минуло не так вже й багато часу. Вiдверто пропагандистська кампанiя вiдлякує гордих естонцiв, вони вважають, що знову хтось прагне впливати на їхнi думки i формувати суспiльну свiдомiсть. 

Хелен Хелме, студентка: "Пiсля вступу до ЄС ми втратимо владу вершити свою долю самi. Це право перейде з Таллiнна до Брюсселя".

Межа мiж євроскептиками та єврооптимiстами проходить не лише в дiаграмах соцiологiв, але й у душi кожного естонця. Бiльшiсть, приблизно 70 вiдсоткiв, зваживши усi про та контра вiддали перевагу вступовi до єдиної Європи.

Март Томсон, власник ресторану: "У Європи з'явиться набагато бiльший iнтерес до Естонiї. Буде бiльше бiзнесменiв та туристiв".

Для бiльшостi полiтикiв вступ до ЄС - не просто стратегiчна цiль. Членство в цiй шанованiй мiжнароднiй органiзацiї в Естонiї розцiнюють як гарантiю збереження найдорожчого скарбу - суверенiтету, навiть з огляду на те, що деякими свободами все ж доведеться пожертвувати.