Військові на передовій хочуть стріляти і мріють про рибалку (відео) [ Редагувати ]

Сьогодні о 22:00 годині спливає перемир'я оголошене українською владою. Наша знімальна група побувала на передовій, де увесь цей час, незважаючи на заклики до припинення вогню - стріляють. В яких умовах доводиться жити та воювати нашим військовим - дивіться в сюжеті.

Перемир'ям тут і не пахне. Бойовики діють маленькими групами, застосовують методи партизанської війни - і нехтують запропонованим миром. Наші військові - стримують їх зустрічним вогнем.

Жителі навколишніх сіл налякані, на вулицю виходять лише за найнеобхіднішим. І дякують українським військовим.

Світла й газу в цьому селі немає уже дев'яту добу. Вікна забиті дошками. Бойовики намагалися тут облаштуватися. Але українські військові - не дозволили. Та ще й власним пайком з селянами поділилися.

- Хочеться всех их накормить, всех их вымыть! Материнскую ласку дать. Я б їх усіх розцілувала сєйчас, розумієте! Ну, скілько воно буде длиться.

Тут на лінії вогню солдати часто згадують рідних. Щойно стихає стрілянина - дзвонять додому.

- Семья дома. Нервничает, переживает. Трое детей.

Олег пішов воювати добровольцем. Звичайно - теж хоче швидше додому. Але тільки - після перемоги.

- Честно говоря, я не понимаю, что это за война и кому она нужна. То, что наемники воюют это да - это понятно. Они за это получают хорошие деньги. А мы воюем не за деньги, мы защищаем целостность страны.

Війна війною, а обід за розкладом. Це суп, - перший за вісім днів.

- Сухпаек то так. Только язву заработать. Надо жиденького.

І навіть за столом розмови тільки про одне.

- Наших бойцов увезли в госпиталь после ихнего перемирия... Это перемирие служит для того, чтобы они подтянули свои силы, перегруппировались, и нам больше работы было.

Ночують військові де доведеться. Хтось стелить каремати просто в кузові "Уралу" - на ящиках з-під снарядів. Але тим, хто зараз у караулі, ще гірше. Рядовий і командний склад - в однаково спартанських умовах.

- Построили соби норки, хатки, палатки… Выкручуюмся як можем.

Ніч тут - найнебезпечніший час. Тепловізорів та приладів нічного бачення силам АТО вкрай не вистачає.

- Воздух слухаємо - ніде нічо не летить. Дивимось на шорохи.

Після тривожної ночі - ранковий військово-польовий душ.

До відсутності благ цивілізації звикаєш швидко. Але є те, до чого звикнути не можна.

- Жены не хватает. Детей рядом не хватает.

У постійних перестрілках боятися - втомилися. Зате - продовжують мріяти. Кожен - про щось своє. З надією скоро повернутися додому.

- На рыбалку съездить. На карпа… На сутки…

Хвилинка відпочинку закінчується і військові знову - стають до бою. Лише ось ця дев'яносто п'ята бригада вже втратила шістнадцять - товаришів по службі. Вісімдесят хлопців - поранені.

- Это очень сложно и трудно описать словами. Я думаю, что это очень личное. Война отличный учитель. Правда иногда она очень дорого берет за свои уроки.

За час конфлікту українські військові втратили сотні своїх товаришів. Супротивник - тисячі. І ця цифра не остаточна. Адже якщо в коридорах влади настало перемир'я, то на полі бою - триває війна.

Олександра Казакова, Роман Бочкала, Володимир Дєдов, телеканал "Інтер".