Бабуся з Полтавщини віддала свої заощадження українським солдатам (відео) [ Редагувати ]

І ще один, вражаючий, приклад самовідданої допомоги українським солдатам. 87-річна Валентина Ведерникова з Полтавщини всі свої гроші, які відкладала "на чорний день" віддала на потреби української армії. Бабуся пройшла війну і знає - там її кошти необхідніші. З Полтавщини розповідь наших кореспондентів.

Усі свої заощадження - а це 11 тисяч гривень - віддала на потреби української армії пенсіонерка з Полтавщини Валентина Ведерникова. Хоча самій уже 87, здоров'я не те, та й загалом живе скромно, старенька переконана: там, на війні, ці гроші потрібніші. Мовляв, сама пройшла Велику Вітчизняну. Розвідницею.

Валентина Ведерникова, пенсіонерка:

- Щоб у них було все: і їсти, і одітись по-армійськи. От все. І на больниці ж дають. Ранених же ж багато. Та як же ж жалко: хлопці погибають.

Вчинок пенсіонерки неабияк вразив односельців. Кажуть, у їхньому Заворсклі, таке - вперше.

Вячеслав Сологор, заворсклянський сільський голова:

- Не кажда людина змогла б сама піти на такий вчинок в наш скрутний економічний час в Україні. Тим боліє, що Валентина Максимівна пенсіонер, учасник бойових дій, проживає одна. Це подвиг, скажем, на тому рівні, на тому рівні, який, скажем, має ця бабуся 87-річна зробити.

Світлана Бурда, мешканка села Заворскло:

- Це така сума! Якщо вона буде витрачена на те, на що направила її Валентина Максимівна - то це велика допомога армії.

Волонтери, яким літня жінка передала гроші, обіцяють: все до копійки витратять на тепловізор для солдатів. І додають: не вперше бачать, коли небагаті люди на потреби армії віддають останнє, а багаті - шкодують сотню гривень.

Богдана Макарова, волонтерка:

- Коли я її зустріла, я зрозуміла як виглядає ненька-Україна. І це не якась там пафосна дівчина. Саме вона така проста, звичайна, щира, відкрита бабуся, яка з усім серцем, з усією душею хоче врятувати нашу країну.

Та бабуся свій вчинок чимось особливим не вважає. Пообіцяла: щойно принесуть пенсію - відділить іще. Жінка готова допомагати армії не лише грошима. Каже, радо прихистила б у себе котрогось із поранених бійців. Адже її єдиний син - помер.

Валентина Ведерникова, пенсіонерка:

- За сина я б взяла. Інвалід там без батьків, у котрого батьків немає. Я його ж возьму. Жити єсть де. Помогу. Як я умру, у нього буде жильйо, як кажуть, і копійчина на пропитаніє. Огород єсть, пожалуйста.

Бабуся щиро вірить: якщо кожен українець буде від душі допомагати нашому війську - то ніякому ворогу, навіть найсильнішому, Україну не здолати.

Ольга Короленко, Сергій Бойко, телеканал "Інтер".