У розбомбленому місті Щастя люди ночують у підвалах і моляться про мир [ Редагувати ]

Місто Щастя, що неподалік Луганська попри регулярні обстріли залишається під контролем українських військових.

Але люди, які намагаються там вижити в умовах війни, вже зневірилися у всьому. Репортаж із понівеченого війною Щастя - далі.

- Прошу Господа о прощении грехов моих. Потому что Господь нам посылает это говорит о наших грехах.

Господи, тишу народові нашому даруй, миром нас відгороди і братовбивчу війну припини.

Саме з такої молитви починається кожен новий день у місті Щастя. А щоночі городяни спускаються в підвал. Це увійшло в звичку.

Валентина, жителька міста Щастя:

- А смотрите, что мы тут намостырили, хоть как-то, чтобы ночью находится.

- Каждый закрыл в своем подвале еще какие-то одеяла, еще какие-то стулочки. У нас и горшки тут стоят, и ведра.

Віники з полину - від бліх і кліщів. Залишилося придумати систему обігріву на зиму.

- Мы к войне никто не готовились. Мы не думали, что нас может такое застать.

Пенсію в Щасті не платять давно. Все, що вдалося виростити під бомбардуваннями - на імпровізованому прилавку.

Ніна, жителька міста Щастя:

- Хлеб надо купить обязательно.

- Калину взяли два, два пучочка, помидор взяли на рубль, и петрушки на рубль. Все. Я ж ничего не покупаю.

Нитки, шапку старую распустила и это делаю. Так что так и живем как. Не знаю как. Как доживаем.

Банки міста зачинені: війна.

Таісія, жителька міста Щастя:

- Все в банки прятали, как никогда! Чувство такое напряжения, конечно, готовились к зиме.

Лідія, жителька міста Щастя:

- То, что есть, мы собираем на даче, то прячем в банки. Потому что неизвестно, что мы будем делать зимой. Будут ли нас снабжать, будем ли мы выживать.

В магазинах порожньо: у людей немає грошей. Навіть випивати майже перестали.

- Редко водочку. Ну, только те, которые работают на ГЭС, которые, ну да, там немножко обеспеченные.

Про майбутні вибори тут, звичайно, чули. І поставилися до цього філософськи.

- Что мы не знаем кого выбирать и, кого нам дадут, того и выберем. Мне одинаково, пенсию б давали, а там, кто будет, тот и будет.  

На кого-то надеяться - никак нельзя. Надеемся только на себя. Даст бог, все будет хорошо. 

Оксана Шнайдер, Андрій Лащ, Вадим Ревун, телеканал Інтер.