У Запоріжжі зустрічали героя після лікування у Польші [ Редагувати ]

На війні він втратив обидві руки і око. Та не впав у відчай і будує плани на майбутнє. Сьогодні 25-річного Івана Кушнерьова зустрічали вдома, як справжнього героя. Молодий чоловік повернувся до рідного Запоріжжя після того, як волонтери допомогли зробити бійцю протези у Польщі.

На залізничний вокзал Запоріжжя Івана прийшли зустрічати волонтери, друзі та однокурсники. На пероні також і колишні вчителі. Ті, хто виховав патріота.

"Патріотів - це наш обов'язок готувати. Я не тільки сьогодні, не тільки під час війни, я історик і я усвідомлюю, наскільки це величезне значення", - впевнена директор запорізького колегіуму Олена Зайковська.

Щойно відкриваються двері вагону, героя зустрічають оплесками. Іван тимчасово залишив навчання у виші і пішов на війну добровольцем. Служив у 39-тому батальйоні територіальної оборони Дніпропетровської області. Пройшов Іловайський котел, був у полоні.

Та два місяці тому разом із товаришами біля Сіверського Донця натрапили на розтяжку. Граната вибухнула у нього в руках. Побратими не постраждали. А ось у Івана відірвало кисті рук та пошкодило обличчя. Потім - госпіталь у Києві і поміч луцьких волонтерів і лікарів.

Ті посприяли із протезуванням у Польщі. Пожартувавши, Іван власноруч приймає квіти від маленької дівчинки.Ті, хто знає Івана, кажуть - оптимізму йому не позичати. Після короткого відпочинку вдома, родина планує продовжити бюрократичну тяганину із оформленням для колишнього солдата документів, які б підтвердили його статус учасника АТО.

"Відправляю листи в частину - вони або не повертаються, або повертаються з відміткою що такої частини немає. Тому як би зараз я підключила юристів, поки це все процесі", - каже мати героя Ірина Кушнерьова.

Попереду у Івана довгі місяці реабілітації та нове протезування. Родина дізналась, що найсучасніші протези рук роблять у Великій Британії. Та на це немає коштів. Сам же герой зараз переймається долею побратимів, що залишились на фронті та попри все планує закінчити навчання у рідному виші.