У Донецьк українські товари потрапляють контрабандою [ Редагувати ]

Для одних - блокада, для інших - можливість набити кишеню. На більшості окупованих територій нині діють економічні обмеження.

Вантажі з боку України здебільшого не пропускають. Проте, якщо дуже хочеться, то можна проїхати.

Наші кореспонденти побували на окупованій Донеччині та побачили, як люди виживають в умовах нестачі їжі і хто наживається на, так званій, торговельній блокаді.

У минулому - це одна із найбільш завантажених трас, які ведуть у Донецьк. Тепер тут і легкові автівки рідкість, а вантажівки - тим більше. Так виглядає торговельна блокада зсередини.

На ділі провезти товари в Донецьк - можна. На центральній оптово-роздрібній базі точно знають як.

"Гроші платять та провозять через українські блокпости  до 100 тисяч гривень за машину", - розповідає працівник оптово-роздрібної бази, Сергій.

Виявилося, що і цю систему обдурити можна. Великі оптовики тимчасово перетворюються на дрібних. На оптовій базі товар не залежується: розкуповується і розвозиться по селищах. Чим далі від Донецька, тим менше і дорожче.

А це село Лисиче. На все село тут всього три магазини. Валентина, вона і продавець тут, і господар, - показує увесь свій крам. Українські товари закінчуються. Але з’являється торговець інший.

"У нас проходить дегустація. Нові російські цукерки! Українські товари потрапляють сюди в основному контрабандою", - розповідає мерчендайзер у сільпо.

Звичайно, російські товари набагато дорожчі за українські. Але вибирати не доводиться. Зараз заблоковані території - це близько 4 мільйонів споживачів. Крутяться, як можуть.

- Мина впала. Стіни побило і вікна вибило.

Власник цього заводу створив російську філію ще до початку активних бойових дій.

"Так, буквально останні машини вже йшли, вже була така нестабільна ситуація. Ось, однак, його встигли вивезти зараз. Все працює, але як відокремлене підприємство в Росії", - розповідає власник заводу.

У Луганську колективі більше 100 людей. Поки що отримують зарплату в гривнях з резерву підприємства. Роблять агрегати для тепло і електровозів. Продати, а отже вивезти їх - неможливо. Знову все через блокаду.

"А кордони виявилися закритими. Ми хочемо дружити з Україною. З тією стороною, це саме. Ми хочемо з ними співпрацювати. Тому що наша продукція йде, і ми у них заготовки купуємо. Метал купуємо, все це. Тому ми тільки за мир між нами. Ми не хочемо відділятися", - пояснює власник заводу.

Село Лисиче, всього за 3 кілометри від російського кордону і кожен день ця відстань скорочується. Пенсії та соцвиплати вже платять в рублях, а замість звичних українських продуктів люди змушені брати те, що є.

- Ми вже не дивимося на те, що нас раніше цікавило.