Господарі без землі [ Редагувати ]
Цей кримський район - хоч АРК вже давно у складi України - усi звуть Совєтським. Мабуть, за браком квалiфiкацiї, а чи доброї волi, назву просто транслiтерували з росiйської, нехтуючи лiнгвiстичними засадами двох таких близьких мов. Крiм цього дрiбного негаразду з назвою, пiдстав запiдозрити когось iз тутешнiх жителiв у непрофесiйностi на позiр немає. Але тiльки на позiр. Бо милуючись мальовничими краєвидами пiвнiчно-схiдного Криму, полями й садками, якi могли б дати чималенький врожай, тiшачи око червоногарячим заходом сонця, що пробивається крiзь мереживо дахiв, важко повiрити - що це все, що залишилося вiд колишнiх - недарма колись так назвали район - радянських господарств: Село Пруди - яскравий, але, на жаль, не єдиний тому приклад. Ще п'ять рокiв тому тут збирали величезнi врожаї винограду та яблук. Це господарство було мiльйонером i славилося далеко за межами України. Радгосп виправдовував своє iм'я - Симиренка. Проте - усе це в минулому.
Вiктор Данилин, мешканець села Пруди Совєтського району, АР Крим: " В 2003 году наше хозяйство скупили неизвестные. Скупили акции по 1,5 копейки. Скупили большую часть акций. То есть, контрольный пакет у них".
Людям обiцяли золотi гори. Мовляв, зробимо i се, i те... - та де там! Обiцянки так i залишилися обiцянками. Натомiсть почалося справжнє розграбування Прудiв. Дiм культури, дитячi садки - закритi. Iнженернi комунiкацiї розрiзаються на метал.
Вiктор Данилин, мешканець села Пруди Совєтського району, АР Крим: "Винзавод свой, зерноток свой, ферма... Скота было очень много. Но вывезли все. Соседние фермы разобрали под фундамент. Там животины никакой нету".
У районi подейкують, що першими акцiї колишнього радгоспу скупили шахраї (саме так тут називають нових власників) - задля контролю над гуральнею, яка одна й працювала весь останнiй час, ще й давала чималi прибутки. А щоб не морочитися з боргами - єдиним надбанням колишнiх хазяїв - зробили так: за вiдкритим акцiонерним товариством, створеним на базi радгоспу, залишили всi безприбутковi об'єкти, як-от дитсадки чи житловi будинки. А гуральню та iнше, що давало зиск - передали у власнiсть новостворенiй закритiй акцiонернiй компанiї.
Вiктор Данилин, мешканець села Пруди Совєтського району, АР Крим: "Три человека здесь правят. Люди получили акции на сад, но не могут туда войти. Некоторые люди имеют персики, которые обрезают чужие люди. Но персики снимать буду я. Однозначно. И я им не дам снять персики".
Вочевидь, прудяни - народ оптимiстичний. Бо все ще сподiваються змiн на краще. Та нова влада з цим явно не квапиться.
Мешканка села Пруди Совєтського району АР Крим: "Нам землю не дают. Я вчера у прокурора была. Говорю, это моё земля, он говорит, не моё. Надо, я говорю, министра внутренних дел, чтобы он здесь разобрал всех!"
Продаючи акцiї новим власникам, селяни й гадки не мали, як усе закiнчиться. Розумiння прийшло лише тодi, коли господарство почало розвалюватись на очах.
Мешканка села Пруди Совєтського району АР Крим: "Животноводство грабится, все воруется. Украли новый трактор. Никто не понимал, куда все уходит".
Проте в Прудах знайшлися й такi, хто не спокусився швидкими грiшми вiд продажу власних акцiй. Але й вони нiчого не заробили.
Мешканка села Пруди Совєтського району АР Крим: "Произошла распаевка земель. Потом уже наш руководитель решил продать акции. Кто колебался, а кто держался. Я имею акции, но совершенно ничего не получила".
Не знати яким дивом, але в селi й досi працюють школа та сiльгосптехнiкум. За такого графiку подачi холодної води - по двi години на добу (а про гарячу годi й думати) - санепiдемслужба десь у мiстi вже давно закрила б цi заклади. Проте тут, у Прудах, всупереч усiм санiтарним нормам, заняття не припиняються. Двох годин водопостачання вистачає лише на те, щоб наповнити невеликий технiчний бак, та ще резервуар у їдальнi. Цiєю водою митимуть пiдлогу, кухарi готуватимуть на нiй смачнi наїдки, нею ж будуть стерилiзувати iнструменти в мiсцевiй амбулаторiї. Нещодавно це була справжня добре облаштована лiкарня, а зараз - лише амбулаторiя, яка обслуговує кiлька тисяч жителiв тутешнiх сiл. За останнi роки сюди не було вкладено нi копiйки.
Олена Химич, головний лiкар амбулаторiї села Пруди Совєтського району, АР Крим: "Здание в связи с этим разрушается. Второй этаж свободен. Он разрушается. В здании страшно находиться. В один прекрасный день второй этаж рухнет нам на головы".
Вiктор Данилин, мешканець села Пруди Совєтського району, АР Крим: "У нас по Крыму село занимает 1 место по развитию туберкулеза. В некоторых домах канализация уже выступила наружу. С повышением температуры у нас будет эпидемия холеры или что там будет еще... Только этого нам не хватало. Мы ездили в Киев, нам обещали помочь, но мы видим только отписки. Местная власть бездействует".
А колись тутешня лiкарня була одним з найпотужнiших сiльських медзакладiв України. Тут i досi працюють тi, хто кiлька десятилiть тому вперше прийшов сюди на роботу. Цi люди робили майже неможливе.
Антонiна Сомова, лiкар-педiатр амбулаторiї села Пруди Совєтського району, АР Крим: "Такая девочка есть - Сапилкина Марина. Ее крайне тяжелую привезли из Москвы. Мы откапывали ее лекарствами и выходили. Теперь ей 24. А московские врачи сказали: забирайте девочку, она безнадежная".
Чверть столiття тому звичайний сiльський лiкар тут, у Прудах, зробив те, чого не змогли зробити навiть у Москвi. I такого занепаду, як зараз, нiхто й уявити не мiг.
Звертання до влади нiчого не дають. Про щедрi передвиборчi обiцянки нова адмiнiстрацiя району i не згадує. Село Пруди забуто. Його мешканцi нiкому не потрiбнi. Принаймнi до наступних виборiв.
Шамiль Карiмов, заступник голови райдержадмiнiстрацiї Совєтського району, АР Крим: "Проблема Прудов - это проблема реформирования сельского хозяйства. Там было много виноградников, собственный винзавод".
Мешканка села Пруди Совєтського району АР Крим: "Было 1000 голов на ферме. Я была учетчиком. А потом ферму распродали - и свиней, и коров".
Шамiль Карiмов, заступник голови райдержадмiнiстрацiї Совєтського району, АР Крим: "Соответственно, мы все знаем, что произошло в 90-х годах. Сначала исчезло топливо - пришлось остановить котельную, потом остальные энергоресурсы подскочили в цене - потянулась цепочка".
В совєтськiй райадмiнiстрацiї початком усiх бiд вважають акцiонування радгоспу. Його працiвникам перепала солiдна частка, але нiхто не пiдказав людям, як розпорядитися цим майном. Тiльки тепер збагнули, що спершу мали обрати собi голову - такого, який би захищав їхнi iнтереси, стiною стояв за селян.
Шамiль Карiмов, заступник голови райдержадмiнiстрацiї Совєтського району, АР Крим: "К сожалению, пришли варяги, которые предложили живые деньги за акции. Люди реализовали свои акции. Поэтому контрольный пакет оказался в руках некоторых физических лиц. Они не ставили перед собой задачу развития. Их задача - прибрать к рукам винзавод. Сегодня это - лакомый кусочек. Что они и сделали".
Здається, все законно: свої акцiї селяни продали добровiльно, а хто купив - може розпоряджатися придбаним майном на власний розсуд. Те саме кажуть i в мiсцевiй адмiнiстрацiї - щоправда, у коридорах. Проте нiхто не звернув уваги, що в дiях нових власникiв присутнi всi ознаки шахрайства. А це вже - стаття 190-та Карного кодексу України. Хоча, чи порушать за нею кримiнальну справу, невiдомо. Як невiдомо й те, хто саме входить до закритого акцiонерного товариства, яке забрало в селян усе майно, що має бодай якусь вартiсть, i насамперед - винний завод, або гуральню.
Шамiль Карiмов, заступник голови райдержадмiнiстрацiї Совєтського району, АР Крим: "Мы даже не знаем их фамилий. Они поменялись, ЗАО зарегистрировано в Бахчисарайском районе. А ОАО - банкрот. Как бы в насмешку они оставили 1 ферму со 100 свиньями. Свиней уже нет. Это самый большой актив, который остался в ОАО".
Проте в райрадi запевняють - якщо вдасться довести протиправнiсть дiй нових акцiонерiв, це дасть скривдженим селянам шанс отримати бодай заборговану зарплатню. Тим часом у Прудах - доведенi до вiдчаю люди ладнi вже вчинити самосуд над шахраями.
Мешканка села Пруди Совєтського району АР Крим: "Посадить. Пускай дадут нам, что было. Они нас за людей не считают. Мне 79-й год идет. Так, он хозяин на этой земле или я? Я, но не ты. Я так ему на ты и сказала. Вот так. Так нельзя!"
Ця жiнка жила у Прудах ще до вiйни - i пам'ятає, що навiть у воєннi роки тут жилося краще.
Мешканка села Пруди Совєтського району АР Крим: "52 года я тут живу. - Что и как было? - Я на краю живу. Ферма была у нас, всё! Кролики были и утяты. А теперь у нас ничего нет. Прокурор говорит: как так? - Да ничего у нас нет, - я говорю".
Ось такi гриби ростуть у домiвках мiсцевих жителiв. Дiтлахи залюбки жбурляють камiнням у смердючi калюжi - залишки по каналiзацiї, що колись працювала. А ще - освоюють покинутi першi поверхи таких ось кам'яниць. Звiдси до райцентру - рукою подати, але там не руйнують, а будують - i далеко не скромнi будiвлi. Та й у селi дещо може придатися: дарма, що на колишнiй фермi замок - щокмiтливiшi дiстаються всередину й розпилюють рештки металевих труб. А труби цi - вiд зрошувальної системи, яка i понинi є державною власнiстю. Це вже не шахрайство. Це - iнша стаття карного кодексу.
Мешканка села Пруди Совєтського району АР Крим: "У меня 11 внуков тут и 2 правнука. Все мы такие. Работали в саду. А теперь - нет!"
Покарати винних неважко. Набагато складнiше повернути справжнiм господарям те, що вони створювали власними руками не одне десятилiття. Хотiлося б вiрити, що влада таки допоможе селянам, що новi горе-хазяї нарештi зрозумiють - земля потребує справжнього господаря.
