Під Донецьком диверсанти атакують позиції військових з трьох боків [ Редагувати ]

Уночі бойовики обстріляли околиці Донецька, підконтрольні українській армії. Вдень вогонь відновився. Противник гатив із мінометів 120- і 80-мм калібру. Свої вогневі точки зосередили в розбитому Донецькому аеропорту. Разом із військовими на одній із крайніх позицій обстріл перечекала і Ірина Баглай

Позиція Зеніт, на якій вже не лишилося живого місця, знову п ід вогнем бойовиків. Бійці, які на передовій, кажуть, що останнім часом бойовики виокритовують тактику віяла. Починають з Бутівки, потім переходять на Зеніт. Далі - Піски, Опитне, Водяне. Обо навпаки. Наші бійці вже й годинник можуть звіряти.

"Якщо ви трохи ще залишитеся тут, і САУ може прилетіти, з 4 до 7 можуть", - каже військовослужбовець 93 механізованої бригади Владислав.

Та по той бік лінії вогню вирішили не чекати і продемонструвати, чим вітають українських бійців щодня.

А ось те, чим на цьому краю відповідають бойовиками українські вояки.

"Ви відповідаєте? – Ось, кулеметами, стрілкотнею".

Навкруги - "зеленка". Коли відпрацює ворожа артилерія, йдуть диверсійно-розвідувальні групи з трьох боків. У кожній до 10 бойовиків. Та найважче тим, хто на шахті Бутовка, кажуть армійці.

"На шахті 50-70 метрів підповзають. Да, не видно їх навіть у тепловізор або камуфляжі у них такі", - каже військовослужбовець 93 бригади"Механік".

Затишшя наступає тільки коли у ворога ротація. Тоді і тактика змінюється.

"4 групи: "Схід", "Сомалі", "Спарта" і "Національна". У кожного з них є своя стабілізація. Конкретно у них зв'язку немає. Росіяни стоять тільки всередині і варіацій, що у них хтось є ...", - розповідає заступник командира взводу 93 механізованої бригади"Малий".

"Це обстріли наших позицій, над нами перелітає 80-ка, пристрілювальні, десь сидить корегувальник".

Нас заспокоюють: свистить, значить не по нас. Та договорити не встигаємо.

"Ось це вже біля нас, метри 3".

В укритті перечікуємо обстріл. Армійці вже загартовані, поводяться спокійно. Кажуть, десь за півгодини стане тихше. Ті, хто старші, жалкують лише, що молоді хлопці своє життя ось тут вимушені починати.

Дмитро втратив вказівного пальця, тут, на передовій рік тому. Підлікувався і повернувся.

"До комбата підійшов. Як будеш стріляти? – Середнім. Вийде? – Вийде", - розповідає Дмитро.

В очікуванні бійці згадують як звільняли рік тому Піски, як утримували метеостанцію. Саме із неї зараз бойовики і гатять по нас. І користуючись нагодою один із вояків робить зізнання нам в ефір.

"Мама, я знаєш що хочу тобі сказати? Восени буде весілля, приїжджай я її люблю".