Загиблого бійця відмовляються визнавати учасником війни [ Редагувати ]

Сім'я загиблого бійця АТО Валентина Чурути із Золотоноші понад рік не може отримати належну компенсацію. Весь цей час у Міноборони родичам пояснюють, що військовослужбовцем Валентин не значився, а значить грошей не виділять.

Місяць тому мати бійця вирішила добиватися справедливості вже через суд.

Любов Федорівна розклала на столі фотографії та єдину нагороду сина – "За заслуги перед Черкащиною" - її вручили матері на похороні Валентина.

Він пішов воювати добровольцем у квітні минулого року. Загинув через 2 місяці. В останню путь проводжали з усіма почестями в рідній Золотоноші. А от коли настав час виплачувати компенсацію - 609 тисяч гривень, від загиблого бійця відхрестилися. Мовляв, у списках військовослужбовців Валентина Чурути немає.

"Після похорону всі забули , що він навіть жив. Спочатку мотивували тим, що штаб згорів - папери погоріли, потім , що поміняли печать, нікому нічого не треба", - говорить Любов Стадник, мати загиблого Валентина Чурути.

Через рік - після ходіння по інстанціях і всіляких запитів - Любов Федорівна вирішила добиватися справедливості через суд. Відповідачі - Міністерство оборони та Черкаський обласний військкомат. Від Міноборони - нікого немає. Представник військкома явно нервує. Угледівши камеру - намагається сховатися.

Цього засідання могло б і не бути, запевняє адвокат жінки. Якби не невігластво військових чиновників. Документи на рядового Валентина Чуруту у Міністерстві є.

"Є витяг з наказу про те, що його виключено з особового складу військової частини штурмового батальйону Айдар ВЧ 0624 міста Щастя. От комбат Мельник, печатка будь-ласка …смерть пов'язана з виконанням військової служби. То це солдат був …. які ще докази".

У залі - не проштовхнутися. Приїхали товариші по службі. Але щойно засідання починається, як представник військкома заявляє - документи щодо надання компенсації рідним Чурути відправлені у Міноборони. Це викликає обурення присутніх.

"Він на той час не вважався військовослужбовцем збройних сил України. - То яка різниця, ви ж знаєте, хто такі добровольці. Ми йшли попереду армії, йому за це треба було ще в два рази більше доплатить", - говорять бійці з воєнкомом.

Після цього суддя призупинив слухання - поки з Міноборони не прийде підтвердження. А Любов Федорівна поїхала до сина... на кладовище. Його поховали поряд із молодшим братом. Зовсім недавно мати зробила їм обом пам'ятник, витративши останні заощадження.