Бабуся із Сум шиє білизну для військових на Донбасі [ Редагувати ]

Удень вона доглядає правнуків, а вночі розгортає в своїй квартирі справжнє військове ательє. У Сумах її називають Просто Марія. Це вже друга війна, яку на своєму віку бачить 82-річна жінка. Відсиджуватися в тилу не захотіла, взяла на себе цілий фронт роботи. Що шиє українська просто Марія - розкажуть наші кореспонденти.

Баба Маня або Просто Марія, як її кличуть у дворі - вся в роботі. Поспішає виконати замовлення - пошити чергову партію білизни на фронт.

"Ось бачите, які гарні виходять. У нас весь двір давав на труси. Дякую їм. І я шо в мене було я вишила", - говорить Марія Фельдман, волонтер.

За вихідні з-під конвеєра бабці Марії виходить 15-16 пар спіднього. Шиє переважно вночі. Вдень - доглядає правнуків.

Із готовими обновками для бійців Марія Михайлівна поспішає до Сумського бабського батальйону. У нього ще два роки тому самоорганізувалися місцеві волонтерки. Вони дають бабі Мані нове завдання.

Валентина - головна в батальйоні. Каже, спіднє виробництва Просто Марії розбирають на Ура! І просять ще.

"Надомниці, вони як з'явилися 1,5 роки тому, так жодна не пропала - шиють, я не встигаю добивати гроші на тканину, тому шо якщо їм нема роботи, то починають брати мене за горло", - говорить Валентина Андріяшева, керівник Сумського бабського батальйону.

На весняний сезон, каже, хлопці замовили робочі костюми - для ремонту техніки. Також волонтерки й далі комплектують аптечки та плетуть маскувальні сітки.

"Хто на порізку сів, а от у нас із пані Наталією. Ми на сітках плетем, як дві павучихи вже багато часу. Хто на кікімори пішов, хто займається пошивом трусів, аптечок і так далі", - говорить Світлана Рєвякіна волонтерка.

Більшість цих жінок - пенсіонерки. У бабському батальйоні від самого початку.

"Це наша земля, це моя батьківщина і я буду її захищати, як можу", - говорить Наталія Король, волонтерка.