Бойовики розбили вщент шахту Бутівка [ Редагувати ]

А на шахті Бутівка в районі Авдіївки не лишилося жодної вцілілої споруди. Вирвами від набоїв з важких знарядь всіяно все довкола. Адже шахту найманці обстрілюють одразу з чотирьох боків. Як воно - жити під постійним вогнем - дивіться в сюжеті.

До укріплень наших армійців на шахті Бутівка можна дістатися лиш однією дорогою. Проскочити треба чимшвидше, аби не стати легкою мішенню для ворожого снайпера.

"Простреливается дорога, желательно побыстрее этот участок проезжать".

Супротивник поки мовчить. Вдень перемир'я так-сяк дотримується. Армійці кажуть, артилерія найманців не працює і то вже добре. Солдати показують те що вони обороняють. Клаптик землі зо пів гектара, і кілька споруд в яких не лишилося жодної вцілілої стіни.

 Шахта Путилівська, більш відома як Бутівка-Донецька. До війни тут видобували до двадцяти тисяч тон вугілля за рік. А нині ж це одне з найнебезпечніших місць на лінії фронту. Тиша тут якщо й буває, то нетривала. Ворог б'є з чотирьох боків. І тиша, це коли працюють лише ворожі снайпери та кулемети.

"Ну бувають маленькі простріли, а в основном ввечері починають лупить по позицям чотко", - розповідає Віталій, військовослужбовець Збройних сил України.

"Работает снайпер иногда прицельно работают миномети ну там по пару штук. Шестидесятий миллиметр и восемдесят второй, каждий день вечером штук по пять", - говорить Андрій, військовослужбовець Збройних сил України.

Бійці кажуть перемир'я тут таке, що без каски та бронежилету не ходять навіть до туалету. Окупанти використовують підступну зброю. Міномет калібром 60 міліметрів стріляє майже безшумно. Якщо боєць не в укритті - сховатися від такого обстрілу не встигне.

"Звука не слышно, тем более он работает на два километра. Не слышно виходов, только приходи".

Хлопці не приховують, обстріли найманців дратують. Окупанти поводяться нахабно. Та солдати мусять виконувати наказ, "вогонь у відповідь не відкривати".

"Буває, так хочеться отвітить, а нельзя ж, перемиря у нас. І ото сидим мовчим і наблюдаємо, шо мало-лі ще можуть в окопи до нас полізти вечором. Буває таке, що сидиш-сидиш, а вони під утро напилися й давай то перестрєки дєлать, то ругаються мєжду собою", - говорить Віталій, військовослужбовець Збройних сил України.

А ще армійці помічають, як бойовики нині укріплюються та облаштовують собі нові позиції.

"З тилу, з флангів з лівого, з правого і з фронту. Але, мабуть, є стратегічне значення якщо ми утримуємо цю шахту. Вона ж уже самі руїни? Це наша країна і вона повинна бути тільки нашою, загарбникам тут не місце", - каже Олексій, військовослужбовець Збройних сил України.