Київська майстриня оздоблює полотна старовинною вишивкою [ Редагувати ]

Вишиті орнаменти 1700 року. Жителька Київщини Ніна Федірко оздоблює полотна, вишиванки і килими візерунками, які більше ніхто не використовує. Знають її роботи далеко за межами України. Анастасія Старовойт продовжить.

"Благослови всех входящих в этот дом, окрыли всех, кто выходит из него и дай мир навеки всем, кто в нем остается", - цими словами Ніна Іванівна зустрічає кожного гостя у своїй оселі, яка радше схожа на музей вишивки. Сотні полотен, ікон, рушників та вишитих сорочок. І це - лише частина. За своє життя Ніна Іванівна вишила тисячі робіт.

"Частина робіт знаходиться в моїй малій батьківщині у Веприку Чернігівської області, де я народилася, частина пішла за кордон. До речі, весільні рушники пішли і в Китай, в Малайзію, в Болгарію, Румунію, Польщу, Канаду. Ну і в Ленінград пішли, у Львів", - розповідає Ніна Федірко, вишивальниця.

У доробку майстрині - 180 технік вишивання. Зубці, козлики, обманка, солов'їні вічка, смерічка, вівсик, верхоплут - усіх не злічити. Особлива гордість - мережки. Крім того, Ніна Іванівна - єдина, хто знає забуті техніки, яким вже кілька століть.

"Це з альбому випуску 1700 року. Це десь 16, 15, 17-те століття. Це давні візерунки. Там взагалі цікаво робиться з таким переливами, наприклад, листок з таким переливом неначе от чорний колір, а здається ніби сірий, або ось, візьміть отой - там тільки два кольори, а здається, що там дуже багато кольорів", - показує Ніна Федірко, вишивальниця.

Грошей за свої роботи майстриня не бере, часто - просто дарує. Особливо - вишиванку, адже вважає, що вона має бути в кожного українця. А весільні рушники Ніни Іванівни - ціла історія для кожної пари.

"Я їх ставлю на зелену дорогу життя. Зелена. Тут червоного кольору нема - зупинятися на життєвій дорозі не можна. Але й трошки є жовтого, вкраплення жовтого. Жовтий колір означає - у житті бувають всякі перешкоди, все може помішати, але не треба зупинятися, а йти вперед", - говорить Ніна Федірко, вишивальниця.

За понад 60 років безперервної роботи над вишивкою Ніна Іванівна має десятки винагород і звання заслуженої майстрині народної творчості. Мріє лиш про одне - власний музей, який попри обіцянки так ніхто і не допоміг відкрити.

Жінка сподівається, що тисячами її робіт таки будуть милуватися ті, кому не байдужа народна творчість.