Медреформа в Україні: як покращити умови праці лікарів? [ Редагувати ]

Медреформа одна з тем, які політики полюбляють найбільше. Не в сенсі, щоб провести цю реформу якнайкраще. Просто вона дуже зручна - і для піару, і для критики. Але що з медреформою відбувається насправді? Чи справді з нею все так добре, як звітують урядовці, або так погано, як кажуть критики?

Щоб зрозуміти - варто порівняти. Приміром, з Польщею. Країною і близькою для нас, і схожою. Ігор Левенок зробив саме так. Давайте подивимось.

Державний підхід до людини та її здоров'я. Польща. Та як лікують своїх громадян країни, де триває медична реформа?

Північно-східна Польща. Містечко Бартошице. Повітова лікарня імені Івана Павла ІІ. Тут 80 лікарів та понад дві сотні медсестер. Бюджет - 50 мільйонів злотих. Це більше 350 мільйонів гривень. Обслуговує 20 тисяч людей.

Головний лікар - пан Славомир Войчик. Розповідає про головне досягнення медреформи у Польщі.

"Головний позитив нашої реформи: пацієнта не цікавить скільки коштуватиме його лікування. Усе покриває страховка. А медики зацікавлені вилікувати його якнайшвидше і якнайкраще", - говорить Славомир Войчек, головний лікар повітової лікарні в м. Бартошице.

Для поляків будь-яке лікування - доступне. На потреби медицини держава утримує 6 відсотків із зарплати кожного, хто працює. Це і є певне страхування. Дітей, безробітних та пенсіонерів теж лікують бюджетним коштом.

"Якщо пацієнт не працює і не має страхування. Наприклад, за станом здоров'я. Тоді за нього сплачує Ґміна, з бюджету місцевої громади", - говорить Славомир Войчек головний лікар повітової лікарні в м. Бартошице.

Центральна Україна. Житомирщина. Містечко Малин. Центральна районна лікарня. 64 лікаря і майже півтори сотні медсестер. Бюджет - 35 мільйонів гривень. Обслуговує - 45 тисяч людей.

При лікарні працює центр первинної медико-санітарної допомоги. Колишня поліклініка. Головний лікар Олександр Андрійцев ділиться здобутками української медреформи.

"Ну от, з першого січня ми вже знаємо, що за аналізи, за ті обов'язкові аналізи, які входять хворих на первинному рівні ми повинні розрахуватися, а за лікування поки що мова не йде", - говорить Олександр Андрійцев, головний лікар Малинського центру первинної медико-санітарної допомоги.

Тож лікування б'є по кишенях українців. Про основу медреформи - загальнодержавне медичне страхування у нас поки лише розмови. А серед послуг бюджетним коштом - тільки обстеження та загальні аналізи. Ці процедури виконуватиме сімейний лікар.

"Узаконюється такий вид допомоги як консультування по телефону. Лікар повинен зорієнтуватися, не бачачи хворого, який в нього стан, оцінити його правильно, поставити діагноз і по телефону порекомендувати", - говорить Олександр Андрійцев, головний лікар Малинського центру первинної медико-санітарної допомоги.

Сімейна медицина набирає обертів і в Польщі. Лікар сімейної медицини може обслуговувати до двох із половиною тисяч пацієнтів. На кожного держава платить сто злотих - це десь сімсот п'ятдесят гривень.

"Сімейний лікар отримує ці кошти, не залежно від того, як він тих пацієнтів лікує. Частина пацієнтів може до нього взагалі не звертатися, або шукати допомоги деінде. Буває що лікарі не дають направлення до стаціонару, або на спеціальне обстеження, аби не ділитися цими коштами з лікарнею", - говорить Славомир Войчек, головний лікар повітової лікарні в м. Бартошице.

"Ну, не можна переносити все те з Європи, де умови зовсім інші ніж умови нашої України", - говорить Олександр Андрійцев.

А наші реалії - ось такі. Державна лікарня в Малині, збудована майже 25 років тому. Відділення хірургії. В операційній мінімум устаткування, що давно застаріло. Власними силами медики підтримують тут порядок та чистоту. Ремонт - хіба у мріях. У палатах старі ліжка та меблі.

"Девяносто п'ятого року, оце як ми перейшли й отримали ці меблі і шкаф і все це ніхто не міняв їх", - говорить Анатолій Гаманюк, завідувач відділення хірургії.

"З ліками проблеми! Є в нас запас на невідкладну допомогу для декількох хворих буквально на сутки двоє", - говорить Лариса Струтинська, заступник головного лікаря.

А це хірургічне відділення у польській повітовій лікарні. Тут нещодавно закінчили ремонт на шість мільйонів злотих. Тепер ось так виглядають палати. Ординаторські та кімнати відпочинку для медиків. Усе комп'ютероване. Лікарі користуються електронною базою даних. В лікарні сучасний рентген і навіть томограф!

"Кошти на цей ремонт були передбачені програмою нашого воєводства - три мільйони злотих, ще близько трьох мільйонів - це гроші Євросоюзу".

Трохи скромніше в гінекології та пологовому. Польську лікарню зведено 1990 року. Тут охайно. І, головне, є нове медичне устаткування. Комп'ютерна система - невід'ємна частина роботи лікарів.

"Те, що я тут впишу можуть побачити лікарі в інших відділеннях".

"В нас тут перебувають молоді жінки, які хочуть бачити тут нові стандарти та сучасний інтер'єр. Тому тут теж плануємо ремонт".

Це типова палата для польських породіль у пологовому будинку з того що ми бачимо: душова кабінка, туалет, ванночка для дитини, рукомийник і навіть телевізор-плазма.

А це вже палата для породіль у нашій районній лікарні. Із того що ми тут бачимо є душова кабінка та туалет. У приміщення є кілька ліжок та устаткування для пологів, адже жінка тут може й народжувати й перебувати з батьком і дитиною аж до виписки із закладу.

Таких сімейних палат шість. Торік тут зробили ремонт. Розжилися на деяке нове обладнання. Та наші медики кажуть - це радше виняток. Гроші виділили з місцевого бюджету завдяки ініціативі тутешнього мера.

"Тут вона може знаходитися з партнером добу, дві, три. Вона платна? Ні, звичайно що безкоштовна".

У пологовому нова система вентиляції та підігріву повітря. Втім усе інше - типовий "совок". На паперову писанину кожен медик витрачає по кілька годин на день. Щоправда, комп'ютер є. Ось він. Один, старезний і не працює.

"Ну відрізняється лікарня, наша районна лікарня не виглядає так як районна лікарня тут".

Подружжя Олесь та Наталія - із Запоріжжя. Торік закінчили тамтешній медичний університет. Роботу в Україні шукати навіть не стали. Приїхали на запрошення сюди, в Польщу. Поки в повітовій лікарні набираються досвіду. За два роки планують підтвердити свій диплом і залишитися тут працювати.

"Тут вкладають в майбутнє, в нас - в молодих лікарів - ресурси, щоб потім ми могли стати хорошими спеціалістами".

"Умови в нас дуже хороші, я не хочу образити когось, але гадаю що в Польщі лікар може отримувати від десяти тисяч злотих", - говорить Славомир Войчек.

А в Малинській районній лікарні в цей час біля пацієнта заклопотаний ось цей молодий хірург. Тезка великого кобзаря - Тарас Шевченко. Цьогорічний випускник медуніверситету, відпрацьовує державне замовлення.

"Яка у вас зарплата? - Ставка 3470, враховуючі вечірні виїзди ще гривень 200 плюс чергування по лікарні, то получається десь три вісімсот - чотири триста".

З дружиною та дитиною Тарас мешкає у батьків. Ділять невеличку двокімнатну квартиру. Зараз йому двадцять вісім. Та своє майбутнє він теж не пов'язує з Україною.

"Девять років тому мені казали, що все поміняється, казали що все буде супер і зарплати будуть вищі. Думаю десь прийдеться тікать", - говорить Тарас Шевченко, хірург.

"Я рахую, що наша медицина буде не гірше чим за кордоном якщо їй дати достатнє фінансування", - говорить Лариса Струтинська, заступник головного лікаря.

Тож чи розв'яже споконвічне фінансове питання - українська медична реформа? Чи все таки метастази нашої головної хвороби - жадібності та корупції - виявляться невиліковними? Діагноз вочевидь ставити поки зарано.