Жителі Луганщини потерпають від ворожих обстрілів [ Редагувати ]

Українські військові в зоні проведення Операції Об'єднаних сил виявили та знешкодили російський безпілотник. Апарат узяли під контроль та приземлили.

Називається ця модель "Гранат 2". Їх активно використовують бойовики для розвідки та корегування вогню артилерії. Взагалі, вміння перехоплювати ворожі безпілотники - одне з головних для сучасних армій.

На жаль, не припиняється і вогонь на Донбасі. Сьогодні ворог обстріляв з протитанкової зброї автомобіль з нашими військовими. Один боєць загинув, четверо - поранені. Наш наш воєнкор Ігор Левенок весь тиждень працював на лінії фронту.

Далі - його репортаж.

Луганська область. Містечко Золоте. Його перетинає лінія фронту. Бойові дії не вщухають. Навіть посеред білого дня час від часу лунають кулеметні черги та вибухи.

"Сегодня они активизировались. Не то ротация у них там произошла - постреливают, периодически. В основном, стрелкотня"

Сьогодні на цій ділянці армійці зазнали втрат. Із протитанкового комплексу бойовики поцілили у вантажівку з військовими. Один боєць загинув, четверо поранені.

Солдати кажуть - небезпека тут чатує на кожному кроці. Ось таке смертоносне залізяччя прилітає майже щодня.

"Хвостовик - как от СПГ, это скорее всего выстрел с СПГ-9".

"Минометами кроют - "восемьдесят второй" или "Василек" или переносной. Бывает, прилетает. И даже прилетает во двор - туда. - Туда, где мирные люди живут? - Да, там, где люди живут", - розповідає позивний "Штіль", військовослужбовець Збройних сил України.

А це і є той самий двір із багатоквартирними будинками. В оселях - вибиті шибки. На стінах подекуди немає живого місця. Вони скрізь посічені осколками від мін та снарядів. У це важко повірити, та армійці розповідають, що тут мешкають люди.

"У цьому першому під'їзді мешкало три сім'ї - тобто, три квартири були обжиті. Та після другого-третього попадання - дві сім'ї виїхали й залишилася тільки одна жінка", - розповідає позивний "Штіль", військовослужбовець Збройних сил України.

Тепер єдина мешканка цього будинку - пані Тетяна. Втім і її оселю лихо не оминуло. Напередодні у вікно кухні залетів снаряд від протитанкового гранатомета. Жінка вбереглася, хоча в цей час була вдома. Спала в іншій кімнаті. Тепер пенсіонерка тимчасово гостює у дочки - у сусідньому будинку:

"Та, считай каждый день и ночь спать детям не дают. Вот, как з внуком ночую - так и стрельба идет. Пух-пух-пух - а что, откуда... Ну, дите, естественно засыпает, а ты - взрослый и думаешь: будить его или пусть спит. - От, чуєте?! - Та слышу, мы уже к такому привыкли - это по хутору".

Ось так щодня й виживають. Опалюють оселі буржуйками. Твердим паливом їх забезпечують волонтери. Пан Віталій каже: кілька разів на рік вставляє нові вікна. Бо ж вибухові хвилі розбивають. Будинок вкрився тріщинами. Дме - з усіх шпарин.

"Мені шість разів прилітало. - Да ви що? - Да, шість разів вікна міняв. І он - сьомий раз пластикове вибило".

"Сиджу у светрі, в жилетці, в бурках на ногах - ну, яка може бути температура. Роздягаєшся тільки помитися. Помиєшся і думаєш: лягати чи ще сидіти, бо іде обстріл", - розповідає Тетяна, мешканка Золотого.

Попри на бойові дії, які тривають тут вже чотири роки, 16 родин не покидають своїх осель у Золотому. Хоча люди зізнаються: звикнути до війни неможливо.