Азербайджан вшановує пам'ять загиблих у Ходжалинській трагедії [ Редагувати ]

В Азербайджані вшановують пам'ять загиблих у Ходжалинській трагедії. У ніч із 25 на 26-те лютого 1992 року під час наступу армії невизнаного Нагорного Карабаху загинули понад шістсот людей. Більшість - мирне населення. Як змінилося життя тих, хто вцілів? Розповість Богдан Вербицький. 

Більше п'ятнадцяти тисяч загиблих та п'ятдесят тисяч поранених. А ще сотні тисяч людей, яким довелося покинули свої домівки. Збройний конфлікт у Нагорному Карабаху триває майже двадцять п'ять років. І хоча активні бойові дії закінчилися ще в 1994, ситуація на лінії зіткнення й досі залишається напруженою. І війна нагадує про себе за сотню кілометрів від окопів.

В начале 90-х все беженцы и переселенцы переехали в оставшиеся регионы Азербайджана, в Баку. Около миллиона беженцев мы получили вынужденных переселенцев.

Селище міського типу Першаги за 30 кілометрів від Баку. З початком Карабахської війни подібні населені пункти з'явилися по всьому Азербайджану. Через бойові дії, сотні тисяч людей покинули рідні домівки і знайшли прихисток у подібних селищах.

"Ось це кухня. Тут була лише одна кімната, але ми розбудували до трьох".

Директорка місцевої школи - Фігурі Рустамова покинула свій дім у 1992. Зізнається, постійні обстріли ії не лякали, однак коли в її рідне місто - Ходжали ввійшла військова техніка, зрозуміла, треба виїзжати.

"Більшість людей встигли забрати лише документи. Бігли в ліс - тоді це був єдиний порятунок. Коли ми втікали, обернулися і побачили місто у вогні. Палало все. Горіли будинки, сараї. Ми чули людські крики, від яких ставало моторошно", - говорить Іігурі Рустамова, директор Ходжалинської школи №2.

Тоді єдиним шансом врятуватися для сотен Ходжалинців - була дорога через річку. Біженцям довелося переходити водойму в морозну ніч лютого. Від переохолодження померли декілька десятків мирних жителів. Загалом Ходжалинська трегедія забрала життя 613 людей. 63 з яких - діти. 

"В них стріляли з різної зброї. Ми бігли, а біля мене гинули цілі сім'ї. Це жахливо бачити: як натовп людей біжить, і всі починають падати. Їх застрелили. Це була жахливо", - говорить Фігурі Рустамова, директор Ходжалинської школи №2.

Не повернувся в ту ніч і рідний брат Фігурі. Він допомагав цивільним покинути місто.

"Коли ми вийшли з лісу, нас залишилося десятеро зі ста, мій брат повернувся, щоб ще раз вивести людей. Тричі він повертався, однак на четвертий… нам сказали, що він загинув", - говорить Фігурі Рустамова, директор Ходжалинської школи №2.

В передмістя Баку жінка переїхала з батьками. Однак чи вдасться повернутися додому найближчим часом поки незрозуміло. Конфлікт на кордоні з Нагірним Карабахом заморожений. Часом бувають перестрілки. Перемовини, вже в знайомому для України Мінському Форматі результату не дають. Моніторинговій місії Обсє зупинити вогонь не вдається.

"Никакого прорыва в мирном урегулировании конфликта мы не видим, к сожалению. Миссия ОБСЕ ведет какую-то активную деятельность. Но сказать, что их деятельность имеет какое-то большое значение и оказывает влияние, субъективно мое мнение, я не могу", - говорить Гамид Гамидов, головний редактор видання "media.az".

Тож поки війна триває, Фігурі продовжує навчати дітей в, де-юре, Ходжалінській школі №2. Однак, де-факто, в учбовому закладі селища міського типу Пиршаги.

"А це у нас другий А. Так, а ну швиденько на свої місця! Поруч ще другий Б".