У Чугуєві поховали загиблого в Іловайському котлі військовослужбовця [ Редагувати ]

На передовій сьогодні п'ять обстрілів. Усі - з важкої артилерії та мінометів. Загалом бойовики випустили по українських позиціях щонайменше сто снарядів, заборонених Мінськими домовленостями.

Тим часом сьогодні в Україні поменшало на одного невідомого загиблого солдата. Майже п'ять років знадобилося, щоб встановити особу захисника, який загинув 2014 поблизу Іловайська. Чому так довго тривала ідентифікація - розкажуть наші кореспонденти. 

Ці кадри відзняті в жовтні 2014 під Запоріжжям. Саме тоді тут з'явилися перші півсотні могил невідомих героїв. Тих, хто намагався вийти з Іловайського пекла. Судмедекспертам так і не вдалося ідентифікувати понівечені тіла. На табличках - номер і напис: невідомий боєць. І ось одному з них нарешті повернули ім'я. Двадцятирічний Руслан Дейнеко служив у 92 окремій механізованій бригаді. Забрати тіло сина в Запоріжжя приїхали батьки з Харківської області.

Руслан був контрактником, - розповідають батьки. В армію пішов ще до початку війни на Донбасі. Та на фронті провів лише кілька днів. 27 серпня його бригада потрапила в засідку в Старобешівському районі. Тоді Руслан востаннє подзвонив.

"Сказал, что обстреливают. И начал говорить, как этот, как хочет другую работу и все. Больше ничего".

"Сказал, что было очень страшно -"Мама, нас обстреливают. Мне очень страшно". А мы ничем не могли ему помочь".

Бригада мала деблокувати побратимів у Іловайському котлі, - кажуть волонтери.

"Це було 28. Розумієте? То єсть їх завели в пастку і знищили. А 29 вже почався так званий "зелений коридор". І від самої машини залишилося тільки ствол, катки шассі", - говорить Павло Нетьосов, співробітник національного військово-історичного музею, волонтер.

Усі ці роки батьки сподівалися - можливо, Руслан у полоні. До того ж, їм постійно дзвонили невідомі.

"В течении двух лет нас терроризировали мошенники, сказали, что он в одном месте, то в другом. Давайте деньги, мы вам все. Зато теперь мы будем знать, где его могилка. Потому что почти 5 лет лежало дите, никто не подошел", - говорить Ауріка Дейнеко, мати загиблого солдата.

А ще всі ці роки сім'я чекала результатів аналізу ДНК.

"Експертиза проводиться не місяць, не два. І після цього, як уже були проведені всі ряд експертиз, ми встановили, що це да, дійсно це являється Дейнеко Руслан Юрійович", - говорить Володимир Біленко, офіцер відділу пошукової роботи управління цивільно-військового співробітництва Генштабу ЗСУ.

Тепер, після стількох років, тіло захисника нарешті відвезли додому. Його поховають на Батьківщині - в рідному Чугуєві. Тим часом на цвинтарі під Запоріжжям залишаються невпізнаними ще 78 бійців.