На "Рівнеазоті" закликали врятувати хімічну промисловість України [ Редагувати ]

Підтримувати закордонного виробника, вбиваючи свого. Українські виробники міндобрив через непідйомну ціну на газ програють конкуренцію імпорту. Закордонні постачальники, зокрема російські, буквально завалюють вітчизняний ринок дешевою селітрою.

Та навіть попри це, підприємство "Рівнеазот", якому виповнилося 50 років, залишається лідером у Західному регіоні. Продовжать тему мої колеги.

Центральний пункт управління цеху "Аміак-2". Саме тут починається процес виготовлення мінеральних добрив. Усе автоматизовано. Ось на цих моніторах оператори контролюють процес.

"Аміак синтезований виробляється з природного газу і наша потужність зараз одного агрегата підготовки синтезу газу становить 650 тон за добу", - говорить Віктор Паламарчук, начальник цеху "Аміак-2" ПРАТ "Рівнеазот".

А це власне, агрегати, де синтезують аміак.

Ці величезні конструкції запустили лише місяць тому. До того завод аміак купував. Нині має повний цикл виробництва міндобрив. Основна продукція - два види селітри.

"То є продукція цеху складних мінеральних добрив, вапняково-аміачна селітра, яка є цінним добривом особливо для кислих ґрунтів, тому що вміст кальцію нейтралізує кислотність ґрунтів".

Цій продукції немає аналогів в Україні. Та й за кордоном рівненська селітра користується попитом.

"Це Африка, це Австралія, це Нова Зеландія, куди ми відвантажували цілими судами. Це по 25-30 тисяч тон взагалі суто вапняково-аміачну селітру", - говорить Ігор Сова, заступник директора департаменту з комерційних питань ПРАТ "Рівнеазот".

Та зараз ці ринки збуту втрачені. Бо на підприємстві був період вимушеного простою через захмарні ціни на газ. Заводу вкрай важко конкурувати з дешевою закордонною продукцією. Особливо без державної підтримки.

"Це давальницька схема і поки вартість природного газу на Україні для підприємства значно відрізняється від тої вартості, яке мають підприємства тої самої Росії, Білорусії, Польщі Туреччини інших країн. Тобто ми отримуємо газ як основну сировину по значно більших цінах, ніж інші. В результаті цього вартість взагалі собівартість готової продукції в нас виходить найбільша, ніж в інших країн", - говорить Ігор Сова, заступник директора департаменту з комерційних питань ПРАТ "Рівнеазот".

Тепер рівненські хіміки борються хоча б за внутрішній ринок. Але й тут ціни демпінгують закордонні виробники.

"Надо создать условия такие, чтобы цена нашей продукции на этом рынке, цена той же самой условно говоря российской была одинаковой. У них 75 долларов за тысячу кубов, а у нас 340. Разница есть? Есть", - говорить Михайло Заблуда, голова правління ПРАТ "Рівнеазот".

Сьогодні "Рівнеазоту" 50 років. Його та "Черкаси-АЗОТ" збудували аби забезпечити потреби сільгоспвиробників у добривах. Адже великі посівні площі, вимагали значної кількості мінеральних речовин. Нині тут щодоби виготовляють три тисячі тонн добрив. Хоча можуть ще більше.

"Сейчас в таких сложных и жестких условиях предприятие в таком состоянии по показателям оно достигло самых лучших. Практически в нас мощности используются на 110 процентов. Это очень высокие показатели и степень надежности более 90%", - говорить Михайло Заблуда, голова правління ПРАТ "Рівнеазот".

Підприємство дає роботу трьом тисячам людей. Керівництво каже - зарплата гідна. В середньому 15 тисяч гривень. Та перспективи у рівненських хіміків невизначені. Люди бояться, що завод без державної підтримки знову може зупинитися.

"Хіміки вміють працювати, знають і хотять. Єдине, що потрібно створити умови, щоб забезпечити природним газом і збут продукції тоді буде", - говорить Віталій Пилипенко, начальник технічного відділу ПРАТ "Рівнеазот".

Частка підприємства в місцевому бюджеті майже 50 відсотків. Тож, фактично, існування Рівного залежить від цього хімічного гіганта. І люди знають, якщо він працюватиме у міста будуть гроші.