Річниця початку АТО: у Черкасах пройшла хода пам'яті [ Редагувати ]

Тисячі загиблих і поранених, сотні зруйнованих будинків рівно п'ять років тому в Україні почалася Антитерористична операція. За цей час вона хоч і змінила назву, але не свою суть. Українці і далі боронять свою землю від агресії. Про основні етапи операції нагадає Станіслав Кухарчук.

12 квітня 2014 - підрозділ російських диверсантів Ігоря Гіркіна захоплює райвідділ у Слов'янську. Озброєних бойовиків підтримують місцеві сепаратисти і активно зводять барикади, щоб не пройшла техніка українських силовиків. Вже наступного дня виконувач обов'язків президента України Олександр Турчинов підпише офіційне розпорядження про початок АТО, а старший лейтенант із позивним Борсук - по суті - почне антитерористичну операцію.

Намагаючись прикрити співробітників ССБУ, які потрапили у засідку під Слов'янськом, - офіцер-десантник накаже відкрити вогонь на ураження. Про свій вчинок, вже командир 503 батальйону морської піхоти, Вадим Сухаревський не шкодує навіть зараз.

"Почалась стрілянина із того, що пригадується - це іскри з бронежилетів представників Альфи, вибухи. Росіянин ніколи братом для мене не був, і якихось прикрощів стріляти чи не стріляти у мене не було. Люди прийшли на мою землю і намагаються займати території і міста", - говорить Вадим Сухаревський, офіцер ЗСУ.

14 квітня офіційно починається Антитерористична операція. А вже за місяць перетворюється в повномасштабну війну із застосуванням авіації, танків та важкої артилерії. Бойові дії охоплюють майже весь схід України від Азовського моря до Луганська.

14 квітня 2019. Черкаси. Зранку на площі Богдана Хмельницького збираються люди. У когось в руках прапори, а у когось квіти. Для Вікторії Іванівни ця річниця початку АТО стала особистою датою, яка розділила життя на до і після. Її син Антон Моспан з цієї війни так і не повернувся.

"Пів року завтра, тільки пів року. І всьо дуже страшне горе, що ще сказать", - говорить Вікторія Іванівна Моспан, мама Антона Моспана.

Хода пам'яті у день початку АТО для жителів Черкас стала традиційною. Аби вшанувати загиблих, люди приїжджають сюди навіть з віддалених куточків області. Про те, що війна неминуча Олег зрозумів ще під час Революції Гідності. У квітні 14, одразу з Майдану, чоловік приєднався до добровольчого батальйону і воював майже рік. На пам'ятну ходу він приїхав з Корсуня.

"Суспільство вже почало забувати, що війна триває і у нас досі існує досить серйозна військова загроза, про це треба нагадувати і ми добровольці сьогодні от зібралися, пройдемось і хоча б нагадаємо, бо все так устали от війни, сидячі на дивані", - говорить Олег Собченко, учасник АТО.

Колона вирушила центральним бульваром міста до стенду "Небесній варті" на Площі Слави. Тут світлини тих, хто віддав життя за незалежність країни. Родина Преснякових прийшла сюди з портретом свого сина Максима. Про війну командир розвідроти 93 бригади батькам розповідав лише раз за місяць до загибелі.

"Заспокоював, все добре, все добре, а потім уже в грудні як приїхав, батьку тільки сказав - там Пекло! Там було пекло, в 2015 році на початку загинув виконуючи бойове завдання", - говорить Валентина Преснякова, мама капітана Максима Преснякова.

Кількість загиблих українців від початку бойових дій вже перетнула межу у 10 тисяч. На скорботній дошці пам'яті на Площі Слави в Черкасах постійно з'являються нові імена, а кінця війні й досі не видно.