Вибори-2019: як виникла традиція екзит-полів? [ Редагувати ]
Цікаво, що чимало людей плутають результати екзит-полів та Офіційні результати виборів. Екзит-пол - це альтернативне опитування людей на дільницях. Як це відбувається? Хто має право проводити? І коли виникла така виборча традиція? Про все це розповість Лариса Зубенко. Вона сьогодні навіть сама взяла участь в екзит-полі.
Екзит-пол - дослівно - це опитування на виході. Вперше їх провели у Сполучених Штатах ще у п'ятдесятих роках. А от вигадали їх телевізійники. Аби було що показувати і обговорювати рейтинги кандидатів ще до офіційних результатів.
В Україні перший екзит-пол провели 20 років тому під час парламентських виборів.
"За кого ви проголосували? На виході із виборчої дільниці таке запитання може поставити лише офіційний представник екзит-полу. У нього обов'язково має бути при собі відповідний бейдж та анкета із чотирьма запитаннями. Головна умова - інтерв'юєр не питає про будь-які персональні дані. Інакше - це шахрай", - говорить Лариса Зубенко, кореспондент.
Проводити екзит-пол можуть штаби кандидатів і телеканали своїм коштом. А ще соціологи. Їхнє опитування фінансують міжнародні донори. Цьогорічний національний екзитпол проводять одразу три групи - "Центр Разумкова", "КМІС" та фонд "Демініціативи". Від центру Разумкова - 500 інтерв'юерів. Ольга одна із них. Працює на дільниці у Києві. Каже, всі відповідають охоче.
"Анкета в этот раз маленькая, состоит из двух кандидатур, третий вариант - викреслив обох, чи перекреслив весь список, і четверта відповідь - не пам'ятаю. У нас сегодня еще не было отказов".
На іншому боці анкети запитання, коли респондент визначився із вибором, його стать, вік та освіта. Оскільки дільниця, на якій працює Ольга - велика, то й представників екзит-полу тут троє. Опитують кожного вісімнадцятого виборця після голосування.
"Вам предоставляется заполнить анкету самостоятельно - объясните - обведите кружочком, за кого вы прологолосовали".
Опитувач не бачить результатів вибору респондета - той сам кидає анкету в скриньку. Для цього й зберегли паперове анкетування.
"Перевага в тому, що у нас інтерв'юер не бачить відповіді, тому що вважається, що за такою методикою, відповіді респондента, він знає, що вони не стануть відомими".
Опівдні інтерв'юери дістають анкети і підраховують голоси за кожного кандидата. Після - телефоном звітують до головного офісу Центру. Те ж саме відбувається о третій, шостій і восьмій годині. Всі дані - працівники вносять до комп'ютерної програми, яка за певною формулою вираховує рейтинги кандидатів.
"На першому турі виборів було опитано трошки менше 20 тисяч осіб, загалом, в рамках національного ексзит-полу, але якщо явка становитиме менше, ніж під час першого туру, то і опитаємо ми менше", - говорить Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.
Не працюють представники екзит-полу лише у в'язницях, лікарнях та на закордонних дільницях. Утім не завжди опитувачі можуть вільно працювати. Іноді члени виборчкомів не розумію суті анкетування.
"Закарпатська область, село Миколівці, дільниця 310228. Голова комісії заборонила працювати нашому екзит полу, після довгих пояснень звернулась до керівництва. І потім вона вже, ну, дали працювати працювати вони дають але не дають передавати дані, кажуть, що це неправильно", - говорить Тетяна Пясковська, асистент генерального директора КМІС.
Та й українці не завжди готові зізнатися, за кого ж віддали голос.
"Опасное время сейчас, не можна".
"Ні, не відповів би. - А чого? Я би чесно відповіла. - Чому? - А чого боятися мені? - Боятися нема чого, я вибір зробив, але це ж начебто особисто справа".
Зазвичай відмовляється кожен третій.
Чи можна довіряти результатам українських екзит-полів? Скоріше так. Адже похибка складає два відсотки. Інша справа, у центрі Разумкова стверджують - виборці певного кандидата бувають менш контактними, тож за соціологією він може мати менший відсоток голосів. А от чи брати участь в опитуваннях справа кожного.