Лінія фронту під Маріуполем стала найгарячішою точкою в зоні ООС [ Редагувати ]

Новини з фронту знову невтішні. Обстріли - продовжуються. Наш кореспондент Руслан Смещук працює на передовій. Далі - його репортаж - чи не з найгарячішої точки на фронтовій мапі. З-під Маріуполя.

Майже сорокаградусна спека. Лабіринти обстріляних вулиць. Покинуті напіврозбиті будинки. І майже скрізь стигла черешня, яку просто нікому збирати. Так виглядає передова неподалік від Маріуполя.

Колись курортне Широкине, зараз безлюдне й розбите. Мабуть в селі не лишилося жодної вцілілої хати. І саме тут на березі Азовського моря починається оборона Маріупольського напрямку.

Окрім звичних уже кулеметів і гранатометів, ворог застосовує перероблені під ударні дрони - квадракоптери з підствольними гранатами. Ними періодично намагаються бомбити українські позиції з повітря.

"Частенько ми спостерігаемо коптери, яки скидують воги.  Раз в тиждень прилітає і скидує. По дві штуки. Прилитів, сфотогрофував нас, залітає проти сонця і скидує", - говорить Степан, військовослужбовець Збройних Сил України.

Поруч берег Азовського моря. Та всю прибережна смугу ворог прострілює. А ще тут постійно чатують російські військові кораблі. Щоправда, тримаються вони доволі далеко від берега. Схоже, відстежують акваторію.

"Днем тут спокійно плавають мирні, цивільні баржи. В тому напрямку. А по вечорах з’являються військові кораблі. На відстані видимості. Километрів 5-7 через день приблизно. Вчора взагалі було чутно десь о 9 годині стояв на швартовці навіть, не рухаючись", - говорить Степан, військовослужбовець ЗСУ.

Заїзджати та виїзджати з мертвого Широкиного необхідно швидко. Бо деякі ділянки дороги найманці прострілюють.

"Я так розумію, тут швиденько краще? Так. А чому? Бо небезпечно все продивляється".

Цього тижня лінія фронту під Маріуполем чи не найгарячіша точка в зоні ООС.

"Околиці Водяного піддалося масованому обстрілу . Це були артилерійські системи калібру 120, 122 мм. По позиціям на околиці села. Ранок день почався, почали приходити міни", - гвоорить  Олександр, військовослужбовець ЗСУ.

Переорана вирвами земля всюди величезна шрапнель. Це наслідок одного з таких обстрілів.

"Осколки свіжі, немає іржі. Від високої температури є розводи. Це все свіжина, в ранці по околицях вдарили снаряди, тут по характеру осколків бо воно лягає навпроти можна визначити напрямок стрільби".

Ці позиції, як кажуть самі військовики, методично й доволі довго "розбирали". Не звертаючи уваги на спостерігачів ОБСЕ.

"Близько 50 снарядів калібру 120 122 мм вдарили по наших позиціях. Скільки тривав цей обстріл за твоїми разрахунками? До 08:30 десь півтори години. Ложили міцно, крепко, точно", - говрить "Місцевий", військовослужбовець ЗСУ.

Далі від Азовського моря лінія фронту проходить по річці Кальміус. Вона розділяє позиції армійців і бойовиків. На перший погляд, це  звичайне село.

Городи, качки, подвір'я. І посічені осколками будинки. Чермалик - тут на лінії фронту під прикриттям річки Кальміус живуть люди. Щодня вони чують постріли та вибухи. Періодично ворог гатить і по селищу.

"Снаряд. Повыбивало все пусто. Стенки обрушились. Вон даже в двери - он там и стоит, я его отуда не трогал. Позавчера как в 2 часа начали и до четырех часов, по 5 снарядов. Не знаю с гаубиц или с танков по 5 снарядов за раз. Уменя все окна повыбивало", - говорить Михайло, місцевий житель.

Тут залишилися ті, кому їхати нікуди. Ось і живуть у реальності напіввійни, напівмиру.

"Особенно ночью страшно. Что боимся даже, на работу едем и боимся на остановку війти. Потому что всякое бывает. Нам уходить некуда, может у кого есть деньги квартиру купить, а у нас нет. Поэтому живем так. О слышно. Та то ще далеко, а тут пару дней назад было шо и всю ночь танцевали. Дом трусится, окна трусятся", - говорить Світлана, жителька Чермалика.