Чому в Україні не виконують трансплантацію органів [ Редагувати ]

Близько трьохсот українців щороку потребують пересадки серця і майже половина з них діти. Та попри обіцянки МОЗу, трансплантації в Україні досі не виконують. Чому? І чим загрожує така ситуація - розибралася Лариса Зубенко. 

"У сына случилась остановка сердца, сейчас он находится в реанимации в очень тяжелом состоянии".

Це мама п'ятнадцятирічного Назара Балика. Відеозвернення записане за кілька днів до смерті хлопця в Індійській приватній клініці, де мала відбутися трансплантація серця. Назар пролежав у лікарні рік, однак операції не дочекався. Все через зміни в індійському законодавстві. Українські діти, які потребують пересадки сердця, вирушають на операцію лише до Індії - органи невисоких на зріст індійців підходять нашим малюкам. Втім, від жовтня минулого року, пересадити орган іноземцю в цій країні можна лише за згодою родичів загиблого. А готових до цього - лише одиниці. Тож, в Україні активісти б'ють на сполох - десятки дітлахів, які перебувають на лікуванні в Індії, не можуть ані отримати медичної допомоги, ані повернутися додому - на батьківщині подібні операції досі не проводять.

"В Україні немає трупних органів, тобто є закон про трансплантацію, є лікарі, є , зараз навіть створюється система і реєстри , з величезним запізненням, але починають створювати, але проблему того, що немає органів, ми не отримуємо від померлих людей органи , де ми можемо отримати їх? В реанімації. Лише коли констатується смерть мозку померлої людини. В Україні, такого , на жаль, поки що немає", - говорить Юрій Андреєв, Національний рух "За трансплантацію".

За словами громадських активістів, українські діти могли б отримати допомогу в інших країнах, приміром у Китаї чи Пакістані. Та найкраще запустити процес трансплантації у вітчизняних клініках.

"Вони вже давно кажуть - чого ви це не робите в себе в Україні? чого вас не вистачає? У вас є і прийняте законодавство , у вас є лікарі, які можуть і хочуть робити операції, рятувати життя , у вас є всі умови для цього, ви ж робили такі пересадки раніше. нас не розуміють ніде в світі - чому ми тут, в україні не робимо трансплантації, а відправляємо пацієнтів в інші, іноземні країни", - говорить Юрій Андреєв, Національний рух "За трансплантацію".

Наталя встигла отримати нове серце. Три роки тому жінка завагітніла, та на сьомому місяці почалися проблеми зі здоров'ям. Після пологів серце Наталі почало збільшуватися. За сорок днів після народження дитина померла, а Наталя дізналася, що потребує трансплантації серця. Потрапивши до Індії, вона пережилА три операції. Відтоді в грудях жінки - вже два роки б'ється серце двадцятидворічного індійця, який загинув у ДТП.

"Це нереально, як мені пощастило, що трапились ці люди, його батьки, які пожертвували, привили любов до такої жучої ,абсолютно невідомої їм людини, тому що я вважаю, що це найвища степінь проявлення любові, вони врятували шістьох людей, які завдяки мойому донору живуть. Мені дісталося серце, комусь рогівка очей, є печінка, нирки. Як бог мене любить. Напевно, я дуже потрібна на цій планеті, якщо так мені пощастило, що дуже швидко", - говорить  Наталя

Тепер Наталя вимушена приймати імуностимулятори, уникати людних місць. Крім того, жінка більше не зможе народжувати. Та, як зізнається Наталя, після операції радіє кожному дню, а в разі власної смерті - згодна пожертвувати органи.

"Рано чи пізно ми всі підемо з цього життя і якщо я зможу бути донором хоч якоїсь клітинки свого тіла, я згодна бути ним на 100%, тому що це найвища місія - подарувати своє життя ще комусь після своєї смерті", - говорить Наталя

 Коли українська влада знайде іншу країну, яка погодиться робити операції на серці нашій малечі? Щоб отримати коментар Міністерства охорони здоров'я, ми звернулися до них із запитом, та відповіді поки не отримали.