У в’язницях запровадили програму реабілітації для арештантів [ Редагувати ]
Програма з "пухнастої реабілітації в'язнів" запрацювала в американській Каліфорнії. Безпритульні чотирилапі допомагають арештантам впоратися із самотністю, навчитися довіряти та піклуватися про когось.
Більше про чотирилапих психологів - знає Аліса Орлова.
Зак Скоу - відомий у США захисник тварин. Свого часу він заснував некомерційну організацію Марліс Маттс. Спонсорована волонтерами з усього світу - вона лікує безпритульних або залишених господарями чотирилапих та шукає їм нову домівку.
Згодом, натхненний допомогою "братам нашим меншим", - він започаткував програму "пухнастої реабілітації" для в'язнів. Вона полягає у тому, що арештантам у каліфорнійських тюрмах дозволяють опікуватися врятованими собаками та дбати про них. Чотирилапі натомість допомагають людям впоратися із самотністю та опанувати нові навички - із вигулювання та дресирування. Щоб, коли вийдуть на волю, - легше було знайти роботу.
"З моменту започаткування програми, у нас з'явилося буквально учетверо більше притулків для утримання собак. А такі прихистки - це чи не найважливіше у нашій справі. Адже врятованих тварин по усій країні тисячі, а приміщень для них стабільно не вистачає", - розповідає Зак Скоу, засновник реабілітаційної програми.
В'язні кажуть: собаки для них - як промінь сонячного світла. З їх появою життя набуло яскравіших барв. Чотирилапі мотивують їх ставати відповідальнішими, не втрачати надію на краще, вчать милосердя та співчуття:
"Я почуваюся сильнішою людиною. Я не знаю, як це описати. Вочевидь, собаки показали мені щось важливе. Щось типу - "не здавайся, навіть якщо колись ти схибив або порушив закон. Ніколи не пізно стати кращою версією самого себе!"
"Я така щаслива, що до нас привозять собак. І що тут можу проводити з ними багато часу. Раніше я була такою незрілою. Не мала ані краплі поваги ні до кого. Собаки навчили мене багатьох речей. Вони як люди. Як і з людьми - я маю заслужити їхню довіру та любов".
Для самого засновника програми Зака Скоу - також саме собаки стали своєрідними "ліками". У 2008 році, у віці 28 років йому діагностували останню стадію захворювання печінки. Сказали - жити лишилося 3 місяці. Трансплантація була неможлива через його наркотичну та алкогольну залежність. Тоді, - каже Зак - саме три його собаки врятували йому життя. Допомогли повернутися до тверезості та знайти задоволення у допомозі чотирилапим.
"Я почувався усіма покинутим, якимось покидьком. Тож часто ідентифікував себе з цими безпритульними собаками. Мабуть через це й прагнув їм допомогти", - зізнається Зак Скою, засновник реабілітаційної програми.
Зараз програма з "пухнастої реабілітації" працює у чотирьох пенітенціарних закладах штату Каліфорнії. Та після позитивної динаміки у покращенні соціальних навичок арештантів - проєктом зацікавилися в інших штатах та навіть країнах. Зокрема, у Канаді.