У Грузії продовжуються протести: що вимагають активісти? [ Редагувати ]

У Грузії за тиждень спокійніше не стало. Хоча влада й пішла на поступки мітингарям, протести тривають. Які вимоги й досі не виконані? У репортажі Ігоря Левенка, він у Тбілісі.

Іскра, з якої розгорілося полум'я. Масові протести в Грузії. Спалахнули раптово. І країна поринула в глибоку політичну кризу.

20 червня. У стінах грузинського парламенту відбувається міжнародна асамблея православ'я. У кріслі спікера захід відкриває одіозний Сергій Гаврилов комуніст, депутат російської Думи. Реакція грузинів - блискавична. Гарячий кавказький темперамент, підігрітий опозиційними політиками, виливається в масові заворушення. Люди штурмують парламент.

Сльозогінний газ, гумові кулі та водомети. Поліція силою розганяє розлючений натовп. 240 людей травмовані. Понад три сотні затримані. Та напруженість у Тбілісі не вщухає. Громадяни знову і знову збираються на протести. Щоправда, тепер все відбувається спокійніше.

"Это все закончиться тем, что грузинский народ победит. Грузинский народ выиграет эту политическую битву с олигархатом и наместниками Российской Федерации".

Відставка спікера, вибори за пропорційною системою, звільнення всіх затриманих і покарання міністра внутрішніх справ за силовий розгін. Такі вимоги демонстрантів.

"В 2012 году были последние демократические выборы. Вчерашние вот эти акции показали, что выборов уже нет. Ничего общего нет с выборами, ничего общего нет с демократией. Это была охота на голоса, это был террор, это было все что угодно, кроме выборов".

Влада іде на поступки. Спікер Іраклій Кобахідзе - у відставці. Вибори до парламенту наступного року відбудуться за пропорційною системою з нульовим бар'єром. Затриманих мітингарів відпускають. Єдиним подразником для демонстрантів залишається міністр внутрішніх справ.

Грузинська опозиція і протестувальники поставили ультиматум міністрові внутрішніх справ Георгію Гахарії. Або він складає повноваження і подає у відставку, або ж протести у Тбілісі триватимуть, ба навіть, на думку організаторів грузинського майдану, - ставатимуть дедалі масовішими.

Червоні стрічки на очах - це нагадування про дії поліції, яка стріляла гумовими кулями в голови демонстрантів. У Міріам день народження. Ювілей - 25 років.

"Я могла би сьогодні розважатися, але це можна зробити й потім. А сьогодні -вирішується майбутнє Грузії, тому я тут", - говорить Міріам, учасниця мітингу.

Патріотичні пісні й національний гімн. На мітингах багато молоді. Щодня студенти влаштовують флешмоби.

"Интеграция в Евросоюз и НАТО, мы все верим, что именно это будущее Грузии", - говорить Елісо Джаріашвілі, учасниця мітингу.

"Мы любим туристов россиян здесь, мы дружим с русскими, просто мы не любим ихней политики", - говорить Бачо, учасник мітингу.

Офіційна Москва - лякає своїх громадян настроями в Грузії. Туристів закликають туди не їхати. На акції протесту ми зустрічаємо російського журналіста. Його думка дещо відрізняється від офіційної позиції.

"Протестующие, даже когда я с ними разговариваю по-русски, любезны и обходительны. Все люди готовы разговаривать и объяснять свою позицию. Я уж не знаю, что делали журналисты канала "Россия-24" здесь, что им дали в бубен", - говорить Володимир Роменський, журналіст телеканалу "Дождь".

Попри окупацію частини території, Грузія відкрита для російських подорожан. Туристична галузь - вагомий сегмент економіки маленької країни. І політичні чвари для грузинів зникають, коли йдеться про заробіток.

"Кто-то все равно уезжает, но многие остаются, многие довольны, их все устраивает в Грузии и даже не думают уезжать. С народом проблем нет, есть проблемы с политиками", - говорить Лаша Куртанідзе, представник туристичної компанії.

"Нам выделили даже мальчиков, которые будут гулять с нами вечером, чтобы показать нам город. Люди говорят, что все отлично и переживать нам не за что", - говорить Анна й Даша, туристки з Росії.

Грузинська гостинність бере гору. Інга підпрацьовує екскурсоводом на прогулянковому катері. Національна музика, запальні танці, навіть склянка вина входять у програму. Усе, щоб заманити туриста. До кризи тут кожен четвертий подорожанин був із Росії.

"Говорят мы будем с Турции прилетать, оттуда, отсюда, но мы все равно, приедем в Грузию, потому что нам это нравится".

Для багатьох грузинів курс на Європу й НАТО - пріоритет. І демонстранти часто згадують Україну, як приклад боротьби за європейське майбутнє.

"Я вас люблю и желаю успехов! Родние наши, от вас зависит не только судьба Украини, на вас смотрит еще и весь грузинський народ. Без вас Грузия не победит!".

Чимало українців теж підтримують грузинів. Володимир - шостий рік живе у Тбілісі.

"Люди стали помічати, що Грузія катиться у бік Росії. Енергетика в більшості належить громадянам Росії і дуже високо зросли тарифи і люди більше почали платити комунальні послуги, а достаток не помінявся".

Тож грузинський майдан гуде. Протести тривають. Учасниця чотирьох війн, полковник грузинської армії у відставці Додо Гугешашвілі переконана: революції не буде.

"Це був нормальний, здоровий протест, хоча й виник раптово. А потім деякі лідери опозиції спробували осідлати цю хвилю. Вони намагалися загострити конфлікт і таким чином прийти до влади. Зараз проти цих людей триває слідство. А здорові сили, у тому числі й молодь -відмежовується від цих політиків", - говорить Додо Гугешалашвілі, полковник у відставці.

Уся Грузія стежить за подіями під парламентом. Та чим ближче до ночі демонстранти розходяться. А за кількасот метрів звідси люди живуть іншим спокійним життям.