Археологи досліджують славетну Мамай-Гору на Запоріжжі [ Редагувати ]

На Запоріжжі досліджують Мамай-Гору. Це унікальна історична пам'ятка, що налічує тисячі поховань від Неоліту до пізнього Середньовіччя. Розкопки тривають уже понад тридцять років. Проте останнім часом археологи неабияк квапляться. Чому - розкаже Сергій Бордюжа.

Побачити на цьому полі місця давніх поховань можна лише досвідченним оком археолога. Тут є свої секрети. Та головне, кажуть науковці, не в тому, щоб знайти, я втому, щоб дослідити пам'ятку. А їх на Мамай-горі не порахувати.

"А потому, что это возвышенность, они очень любили устраивать возвышенности под кладбище. Плюс, это Великий луг. Это котел, где варились все народы Северного Причерноморья. То есть сейчас мы находимся на одном таком наиболее густонаселенном памятнике всех эпох", - говорить Андрій Тощев, учасник археологічної експедиції.

До роботи учасники експедиції стають із першими променями сонця. Поки не спекотно. Зараз досліджують поховання скіфів. Це п'яте - четверте тисячоліття до нашої ери.

"Пол на данный момент мы определить не можем. Это скажет уже специалист антрополог. Возраст также определить пока не возможно", - говорить Олександра Фатєєва, учасниця археологічної експедиції.

Майже всі могили вже давно пограбовані кажуть історики. Хоча те, що залишилося в землі - неабияка цінність для науки. Навіть ось такі, не хитрі жіночі прикраси або наконечники стріл.

"Вот такая вот стрела. Причем, скифские луки, они ценились во всем эллинском мире. Они считались самыми лучшими из-за своей бронебойности и дальнобойности", - говорить Андрій Тощев, учасник археологічної експедиції.

Та справжня гордість нинішнього археологічного сезону - давньогрецька амфора для вина.

"Она была разбита. Состояла из фрагментов. Пришлось все склеивать. И вот мы пришли до финального этапа, когда мы видим и высоту сосуда и его объем. Здесь объем наверное не меньше 12-ти, а то может и 14-ти литров. То есть ведро вина в ней везли", - говорить Олег Фатєєв, учасник археологічної експедиції.

Подібні знахідки вкотре доводять: Дике поле, а це територія Причорноморських степів - насправді не було диким.

"Ми майже не маємо письмових свідчень про народи, які кочували через наші степи. Вони є, але їх дуже дуже мало. І ми намагаємось по крупинкам, по дрібничкам її відновити для того, щоб розширити своє уявлення про те, як ці люди жили. Якими вони були. Яка в них була економіка, який був їхній побут. І це для нас, це величезна інформація насправді", - говорить Каріна Фурса, учасниця археологічної експедиції.

Поховань на Мамай-горі так багато, що за тридцять років експедицій дослідити вдалося лише третину усіх пам'яток. Та за останні два роки - роботи пришвидшилися. Залучили бульдозер, який знімає верхній шар ґрунту. І хоча далі - копають вручну - радості археологи не приховують.

"Це означає, що минулого року ми дослідили таку кількість знахідок, яку б ми могли дослідити без техніки за 12-ть років. Тобто один рік і 12-ть. Це дуже велика різниця для нас", - говорить Каріна Фурса, учасниця археологічної експедиції.

А поквапливості є причина. Із року в рік Каховське море з'їдає величезні кручі Мамай-гори. А разом із землею під водою зникають і унікальні пам'ятки.