У гірському селі Шепіт вимагають ремонту школи та дороги [ Редагувати ]

На Прикарпатті учні та вчителі з гірського села Шепіт звернулися до чиновників по допомогу через соцмережі. Скаржаться на жахливі умови навчання в школі. А звичайна поїздка в райцентр на олімпіаду перетворюється на справжнє випробування. У цьому переконалася Жанна Дутчак.

Десятки кілометрів пішки розбитими дорогами і аварійними мостами такий непростий шлях до знань. Цей пост облетів соцмережі. Свій допис учні та вчителі села Шепіт адресували чиновникам. Вимагають ремонту шляхопроводів.

Село Шепіт біля підніжжя Карпат. Дорога тут закінчується, далі гори. Від траси до початку села за навігатором всього двадцять кілометрів. Та діставалися ми сюди понад годину.

Удвічі довше в дорозі восьмикласниця Мирослава. Школярка розповідає: живе за сім кілометрів звідси. Щодня дістається пішки. Шкільного автобуса в селі немає.

"Я заходжу спочатку в потічок і йду довго дорогою. Дорога з камінням. Дуже тяжко йти, тому що можеш впасти".

Таких, як Мирослава, у Шепітській школі близько двох сотень. Для високогірного села така кількість учнів рідкість. Домівки розкидані по схилах, тож діти дістаються школи годинами. З інфраструктури хіба що гірські стежки.

"Я йду десь три години. Дорога така лиха. Через Гук, там є каміння вони валються треба скоро перебігати бо можуть впасти каміння", - говорить Іван Кіщук, учень п'ятого класу.

Ідея розмістити в соцмережі допис із фотографією на аварійній переправі виникла під час шкільної екскурсії - розповідають учні. Того дня вони їхали на районний екофестиваль, і їхній машина ледь не провалилася на дірявому мосту.

"Нам було страшно його переїхати переходити, і у нас виникла ідея звернутися до чиновників щоб вони якось нас почули, бо це дуже важкі умови", - говорить Соломія Словак, учениця восьмого класу.

На ремонт селяни чекають роками, втім, марно. Тож діри на мосту залатали самотужки. Кажуть: це ненадовго. Покриття дерев'яне і швидко псується. Якщо міст обвалиться - село буде відрізане від світу.

"Дірки постійно утворюються, гниють, там поміняли в другому місці утворюються. І своїми силами воно може тиждень стояти, автобуси не їдуть і ніхто нічого тільки своїми силами, беремо ріжимо дерево і міняємо", - говорить Володимир Словак, житель села Шепіт.

Шепітська школа теж у занедбаному стані. Єдиний у районі навчальний заклад без доступу до інтернету. Приміщення їдальні може завалитися будь-якої миті. Туалети на вулиці.

"Цього року була мова на рівні області щоб покращити стан вбиралень. Мені просто повідомили що наша школа до того переліку не ввійшла. Село в глухому гірському куті сюди мало хто заїжджає бо погані дороги. І дуже часто обділяють", - говорить Василь Петращук, директор Шепітської школи.

Та районні чиновники кажуть: проблема - в нестачі коштів.

"Ми подали кошториси на всі вбиральні по районах. В області вибрали тільки вісім. Чотири школи не включили. По причинах не пояснили. Кошти ви чули стояли з квітня місяця і до тепер ше ніхто не почав робити", - говорить Богдан Марчук, в.о. голови Косівської РДА.

Звернення учнів чиновники вже читали. Цього тижня планують навідатися в село для обстежання аварійного мосту. Грошей на його ремонт в районі поки що немає, але проситимуть допомоги в області.