Розведення сил на Донбасі: ветерани та націоналісти продовжуватимуть мітинги у Золотому [ Редагувати ]
Ніби війни не досить, додалося ще й політичне протистояння. У Золотому на Луганщині ситуація залишається напруженою. До розведення військ на цій ділянці фронту точно не готові. Тему продовжить Руслан Смещук.
Фронтове селище Золоте. Шахтарське містечко на Луганщині, яке вже кілька тижнів у лідерах новин. Саме тут має відбутися наступний етап розведення сил.
Золоте це агломерація невеликих шахтарських селищ, під номерами один, два три і чотири. Над усіма майоріє український прапор. А от Золоте-5 уже під контролем бойовиків. Розведення військ та запуск пункту пропуску через лінію розмежування тут заплановані ще з 2016 року.
Проте пункт пропуску так і не працює. А зараз, коли дійшло до розведення сил, почалося Політичне протистояння. У справу втрутилися ветерани війни на Донбасі та українськи націоналісти. Тож зараз Золоте зустрічає бронемашинами спецпідрозділів та поліцейськіми кордонами на вулицях. У повітрі напруга, силовики чемні, але мовчазні.
"Ми вам не можемо ничого розповісти - звертайтеся по коментарі до пресцентру, там вам нададуть всі відповіді. Ми розголошувати не можемо".
Майже щодня цього тижня ветерани та активісти національного корпусу "Азов" проводять пікети та акції протесту.
"Після Золотого вони кажуть про відведення у інших місцях. І це не буде трагедія сотень людей - у якийсь Катеринівки, чи у якомусь Золотому. Це буде трагедія десятків тисяч людей. І зрада подвигів сотень людей що відвоювивали цю землю", - вважає Андрій Білецький, голова "Національного корпусу".
Навіть до стрілянини дійшло! В середу під час спроби активістів потрапити у Золоте на одному із блокпостів стався конфлікт.
"Відбувся словесний конфлікт, внаслідок якого один неадекватний правоохоронець почав стріляти в повітря - а інші поліцейські його забрали", - говорить Георгій Тарасенко, учасник ветеранського протесту.
Зараз у Золотому мешкають близько трьох тисяч людей. Їхнє ставлення до розведення неоднозначне. Більшість із тих, з ким ми спілдкувалися - За.
"Хай военные уже домой идут до своих жен и семей".
"Дай только чтобы не стреляли. Нами мир нужен - только мир!".
Але є чимало й тих, хто категорично проти. Це люди, які з 2014 року підтримували українську армію - та українську владу. І тепер вони просто бояться помсти окупантів.
"Я оттуда бежал. Я жил здесь в Лисичанске, а жил в Солнечном. Я против отвода войск. Тут или идти вперед или огородить все. Но я против отвода войск! Мне с 2014 года сильно угрожали сепаратисты. Они меня расстрелять угрожали, на ремни порезать. И тут много таких людей, но они просто бояться сказать об этом", - говорить Анатолій, житель Золотого.
Аби заспокоїти людей і зняти напругу - в Золоте цього тижня прилітають міністр оборони та командувач Операції Об'єднаних сил. Запевняють: із Золотого українські армійці не вийдуть:
"Те, що ми контролюємо, підрозділи Зсу виходити не будуть. Те залишається на тих же позиціях як є. Ця ділянка вона не чіпляє своєю площєю межі населених пунктів. Золоте 4 в тому числі", - говорить Володимир Кравченко, командувач ООС.
Проте активісти і надалі залишаються у фронтовому містечку. І схоже, що події в Золотому - набиратимуть обертів. Туди вже стягуються ветерани Донеччини.
"В 14-15 я боронив оце селище що зараз за моєю спиною. Пескі і воно попадає під розведення військ ми будемо лягати на дорогу, ми перекриємо дорогу. Як в 2014 сепари не давали сюди заходити українській армії, так ми не дамо вийти український армії - не може бути видвіду військ по своїй землі", - запевнює Борис Овчаров, ветеран.
"Довел эту информацию министру ветеранов. У нас в связи с этим, люди боятся. Боятся семьи, боятся те кто проливал кровь. И понимаем, в случає возвращения активных действий - мы в огромной группе риска", - говорить Олександр Харченко, представник ветеранів Донецької області.
Про цю ситуацію напередодні говорив на прес-конференції і Зеленський. Обіцяв зустрічі із ветеранами та діалог.
А поки боротьба за розведення йде одразу на кількох фронтах на політичному та інформаційному, у Золоте приїхали художники стріт-арту. Ці хлопці з Харкова вирішили прикрасити буремне містечко ось такими муралами.
"Хотим тем самым показать, что земля Донбасса - является частью Украини. И каждый делает, кто что умеет - кто воюет. Мы умеем рисовать и рисуем вот", - говорить митець із Харькова Михайло.