Подружжя з Луцьку проміняло місто на ферму з вівцями [ Редагувати ]

З містян у фермери. Подружжя з Луцька чотири роки тому переїхало в село на Рівненщину. Оселилися на хуторі, де були непролазні хащі, і заснували там власну справу. Результат бачила Сніжанна Сидорук. 

У кошарі Вікторії та Дмитра Радчуків з Рівненщини майже сотня овець. Усі породи меринос.

"Це наш баранчик. Звати його Ліврі. В кожного на вусі є бірка. Це чіпована тварина, племінна. По цьому чіпу можна вони занесені в журнал - відслідковуються записано в журнальчику, який вік тварини, коли вона народжувала, скільки вона мала ягняток".

Господарі кажуть тварини невибагливі, доглядати за ними легко. Кошару збудували за австрійською технологією дерев'яну та простору.

"Це австрійська порода тваринок-мериноси, дуже гарна вовна на одежу. З неї роблять ковдри й подушки. Ми теж все це робимо в себе на фермі - в кімнатах нас лежать ковдри й подушки з нашої вовни", - говорить Вікторія Радчук, власниця ферми.

Займатися вівчарством подружжя мріяло давно. Чотири роки тому вони відмовились від міського життя у Луцьку та заснували на Рівненщині овечу ферму.

"Хутір Касень - це історична назва цього хутору. Він дуже старовинний. Йому до 400 років. Тут була одна старовинна хата - одна на хуторі, яку ми придбали. Ми з неї зробили баню. Цій хаті до ста років", - говорить Вікторія Радчук, власниця ферми.

Власник овець Дмитро Радчук професійний кухар. Каже, страви з баранини - корисні і дієтичні.

"Ми комбінуємо із йогуртом, комбінуємо із молоком, комбінуємо з фруктами і овочами ту баранину. І печемо, і тушимо", - говорить Дмитро Радчук, власник ферми.

На ферму до Радчуків часто приїздять гості.

"Вони годуються гарбузом. Вони дуже милі створіння, дуже пухнасті".

Найманих працівників у Радчуків немає. За отарою доглядають самі. Перед Різдвом у подружжя роботи додається - народжуються ягнятка. Отара збільшується чи не щодня. Робочий день фермерів триває 24 години, але до міста повертатися, кажуть, не збираються - планують відроджувати вівчарство на Рівненщині.