"Я мала вижити - і вижила": бранці Аушвіцу розповіли історії свого спасіння [ Редагувати ]

Cвіт вшановує пам'ять жертв Голокосту.  27 січня 1945 року солдати 1-го Українського фронту визволили в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі. У ньому, за різними оцінками, загинуло від півтора до понад два мільйона людей. Загалом під час Другої світової війни було страчено 6 мільйонів євреїв, з них півтора мільйона діти. Міжнародний День пам'яті жертв цієї трагедії у світі відзначають з 2006, за рішенням ООН.

Нині у 75-ту річницю звільнення Освенцима до музею на місці колишньої катівні з'їхалися лідери багатьох держав, а також ті, кому пощастило вижити у конвеєрі смерті. Їх історії - в матеріалі Тетяни Логунової. 

"Тоді здавалося, що це кінець світу. Все темне, жорстоке, незрозуміле".

У Йони Лакс тремтить голос. Через 75 років жінка знову відвідала місце, яке стало пеклом для неї та сотень тисяч інших в'язнів.

"Ось він, вхід до Аушвіцу. Ми теж проходили через ці ворота. Не можу повірити", - говорить Йона Лакс, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц".

Коли Йона Лакс побачила ці ворота вперше, їй було чотирнадцять. Дівчину з двома сестрами нацисти відрядили до "Аушвіцу" з єврейського гетто в окупованому німцями місті Лодзь. Одна із сестер Йони - Міріам - була її близнючкою. Дівчат залишили живими і віддали докторові Менгеле, який проводив над в'язнями страшні експерименти. Його лабораторія розташовувалася в блоці номер 10.

"Те, що тут робили з людьми, усупереч усім законам, не мало права на існування. Це було щось несусвітнє. Сьогодні я тут зі своєю онукою. Я виграла цю війну, і в нас є майбутнє", - говорить Йона Лакс.

Через лабораторію доктора Йозефа Менгеле пройшла й Вєра Крігель Гроссман. До "Аушвіцу" із тодішньої Чехословаччини вона теж потрапила із сестрою-близнючкою. Дівчатам було по шість років.

Її "Аушвіц" - це біль, який не вщухав ні на хвилину.

"У кінці бараків стояла клітка, у якій зазвичай утримують тварин. Нам наказали - роздягайтеся і сидіть там. І ми сиділи: мама, я, сестра і ще двоє трохи старших близнят. А через два тижні прийшов Менгеле з підлеглими, вони вкололи нам ін'єкції в спину, в хребет. Симптоми були жахливі - висока температура, блювота, все тіло боліло. Сльози були заборонені. Того, хто плакав, били", - розповідає Вєра Крігель Гроссман, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц".

Вєра із сестрою вижили.

"Я завжди кажу: це Бог хотів, щоб я вижила. Щоб я розповіла цю історію іншим".

Івон Енгельман в "Аушвіці" врятувалася дивом. Дівчину відправили до газової камери, але через технічну несправність газ не пішов.

"Як ви це поясните? - Ніяк. Мабуть, це справжнє диво. Я мала вижити - і вижила", - говорить Івон Енгельман, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц".

В "Аушвіці" загинули батьки пані Енгельман. Сама вона після війни переїхала до Австралії. Хотіла втекти подалі від Європи, щоб забути ці страшні події.

"Ми чули, як кашляють діти, як вони плачуть, як задихаються від того газу. Ми відчували запах людського м'яса. І постійно був страх, що ти наступний", - говорить Івон Енгельман, колишня ув'язнена концтабору "Аушвіц".

У річницю визволення концтабору жінка повернулася до Європи з дітьми та онуками.

"Я хочу сказати майбутньому поколінню: не стійте осторонь. Якщо ви бачите несправедливість, встаньте і скажіть про це. І ніколи, ніколи не дозволяйте собі ненавидіти", - говорить Івон Енгельман.