Загиблі у боях за Дебальцеве: прикарпатці провели пам'ятну акцію [ Редагувати ]

В Івано-Франківську напередодні відбулася акція пам'яті українських воїнів, які загинули в боях за Дебальцеве. Згадати їх - зібралися сотні прикарпатців. Як усе було - розкажуть мої колеги.

Минуло п'ять років, а для бійця Василя Іванюка - ніби все було вчора. Його бригада дислокувалася в опорному пункті "Льоха" і прийняла на себе перші запеклі бої за Дебальцево. Багато побратимів загинуло, сам він - дивом вижив.

"З київської, з Вінницької області хлопці загинули. Бейло Міша, Хасід, все в боях. Всі в боях. Один хотів підірвати танк, загинув. Наш завод загубили. Сказали що там ніхто не вижив. До Артьомовська добралися. І там вже - самостійно? Так", - говорить Василь Іванюк, учасник АТО.

Бої за Дебальцеве стали однією із основних військових подій російсько-української війни. Епіцентр припав на січень-лютий 2015. Українські військові мужньо тримали оборону, але в результаті - відступили. Сто десять загиблих, майже триста поранених, десятки пропавших без вісті: боєць Василь Федоришин - згадує ті події, як справжнє пекло. Тринадцятий окремий гірсько-піхотний батальйон, в якому служив чоловік, знаходився на передовій… біля села Нікішино. Весь удар бойовиків припав саме на них. Оборону бійці тримали чотири місяці. Кожен день, був як останній - пригадує боєць.

"За ці всі місяці саме гірше коли ми відступили в Рідкодуб і наш один танок підірвався на міні. Ми не могли ні вивести поранених, дві колони хотіли до нас прорватися не було… боєприпаси закінчувалися і закінчувались харчові припаси - не було ні хліба нічого. Получається що так як в котлі, ні назад ходу немає ні вперед", - говорить Василь Федоришин, боєць АТО.

Згадати тих, хто загинув у Дебальцівському котлі - прийшли сотні прикарпатців. Бійці, волонтери, небайдужі. Міцно стискає в руках портрет єдиного сина - Ярослава Антонівна. Старший прапорщик Володимир Суслик - загинув дванадцятого лютого, вчора йому б мало виповнитися сорок.

"Після тяжкого дев'ятигодинного бою танковий снаряд потрапив йому в голову. Не можу забути. Я близько живу біля цвинтаря, і щоднини його могилку навідую. Як мож забути", - говорить Ярослава Суслик, мати загиблого.

Вшанування розпочали із богослужіння в церкві, далі учасники пам'ятної акції пройшлися центральними вулицями міста до Меморіального скверу. На чолі колони - бійці з портретами загиблих побратимів.

У меморіальному сквері франківці провели скорботний молебень, та згадали поіменно всіх загиблих у боях за Дебальцеве прикарпатських бійців:

"Суслик Володимир, Богородчанський район, нагороджений посмертно орденом за мужність. Вічна пам'ять. Ігор Денисів, Долинський район, нагороджений посмертно орденом за мужність. Вічна пам'ять".

А ще Андрій Прошак, Сергій Хіврич, Микола Буц - всього п'ять чоловік.

Після завершення урочистостей, учасники пам'ятної акції попрямували в середмістя. Там на центральній площі волонтери розгорнули польову кухню, і пригощали всіх кашею та наливали традиційних фронтових сто грамів.