Найбідніші жителі Гонконгу змушені сидіти в капсулах без свіжого повітря [ Редагувати ]

Найбідніші жителі Гонконгу змушені сидіти в капсулах без свіжого повітря та вікон, щоб не заразитися коронавірусом. Адже повноцінного даху над головою вони не мають. Чому так - знає Аліса Орлова. 

Саймон Вонг залазить у "труну". Принаймні так 64-річний громадянин Гонконгу називає своє житло - капсулу площею три квадратні метри. Це крихітний простір без вікон, що являє собою лежанку, завішану одягом, полицями з їжею та іншими особистими речами. З благ цивілізації - телевізор і кілька електричних розеток. Вигод небагато. Але є один важливий плюс - тут немає коронавірусу. Зазвичай безробітний Вонг у цьому приміщенні тільки спить. Але зараз, у розпал епідемії, ця капсула стала його прихистком. Грошей на заміну єдиної медичної маски в нього немає. У місто виходити небезпечно. Тож доводиться сидіти на вимушеному карантині.

"Я майже нікуди не виходжу. Ні з ким не зустрічаюся. Куди мені подітися, якщо немає масок? Лежу цілими днями і дивлюся телевізор. Але хоча б здоровий", - говорить Саймон Вонг, безробітний.

Саймон Вонг такий не один. У його комуні ще 18 таких капсул. Їхні мешканці теж сидять тут цілодобово. Усі - безробітні. Живуть на державну допомогу - 385 доларів. Дві третини грошей ідуть на оренду житла. Решти вистачає на дворазове харчування - рис зі свининою. Ну а зараз безрадісне існування цих людей затьмарила ще й постійна тривога. Мешканці дослухаються - чи не кашлянув хтось, бува, у сусідній капсулі.

"Якщо ми дізнаємося, що хтось захворів, то відразу ж викинемо його звідси. Потім зателефонуємо на швидку. Але насамперед треба позбутися небезпеки. Інакше всі занедужають", - говорить Саймон Вонг, безробітний.

Одну зовсім коротку прогулянку на день Саймон собі ще дозволяє. Але лише тому, що ще не зовсім продірявилася його єдина маска. Після цього альтернативи сидінню в "труні" не залишиться. У Гонконзі жертвами Ковід-19 стали вже дві людини.