Передова у війні з вірусом: аналіз ситуації на медичному фронті [ Редагувати ]
Коронавірус зараз поставив Україну у ті ж умови, що були у 14-му році з початком війни. Держава не готова до пандемії, медицина після десятиліть грабунку та невдалих реформ у комі. А тим, хто на передовій у війні з вірусом, знову не обійтись без допомоги волонтерів.
Тож, далі - аналіз ситуації на медичному фронті - від Ігоря Левенка.
Житомир. Інфекційне відділення міської лікарні. Мовою армійців, це один із бастіонів у війні з COVID-19. Коронавірус атакує і косить не лише звичайних громадян, але й медиків.
Ну, видите у нас тут второй фронт, фронт в тылу.
Тож, якими силами та засобами чинитиме опір епідемії наша армія у білих халатах? Тетяна Поліщук - молода лікарка-інфекціоніст. Закінчила Новоград-Волинський медичний коледж та Національну мед-академію імені Богомольця. З дві 2015 працює за фахом. Кар’єру почала в одній з районних лікарень на Житомирщині.
Тетяна Поліщук, лікар-інфекціоніст Житомирської міської лікарні №1:
Ніяких умов не було для того, щоб я там проживала. Нам давали палату і ми там жили і таким чином, я мала відпрацювати три роки. Глибокий 2015 рік, зарплата в мене була там 1200.
Нині Тетяна працює в інфекційному відділенні житомирської міської лікарні. Каже, про таку роботу мріяла. Колектив дружний. Умови кращі. Торік у відділенні зробили ремонт. Та й зарплата вища. Щоправда, за мінімальну.
Скільки? 5000-6000 гривень. Так-так. Це зараз ваша зарплата? Так.
Від цих грошей віднімаємо суму за оренду житла.
Оренда житла 4000-4200.
І така арифметика оптимізму не додає. Про надбавки у 300 відсотків Тетяна чула. Та за минулий місяць отримала тільки свою ставку. Щоправда, лікарям, які в групі ризику, накинули премію з місцевого бюджету.
Від чотирьох до шести премію отримали ось так.
Чи хоч приблизно відповідають ці суми тим ризикам, на які наражаються медики?
Сюди ніхто не хоче йти працювати, тому що всі бояться.
На додаток - нестача засобів захисту і тест-систем спровокували хвилю звільнень медпрацівників. Клятва Гіпократа та власне здоров'я опинилися на шальках терезів.
Тетяна Поліщук лікар-інфекціоніст Житомирської міської лікарні №1:
До вчорашнього дня я себе так тримала і я не піддавалася паніці. Але вчора я побачила відео з Олександрівської лікарні, де помер молодий чоловік 35 років і воно мене дуже вразило. І психологічно дуже важко, дійсно.
Як завжди, як в чотирнадцятому році ми почали збирати, так і зараз.
Відома волонтерка Юлія Толмачова тепер працює на два фронти. Автомобільні шини, продукти, військову амуніцію - солдатам на передову. Маски, дезінфектори та захисні костюми - медикам в лікарні. У боротьбі з невидимим ворогом державі своє плече знову підставляють волонтери. Бо ж Україна виявилася не готовою до вірусної атаки. Збирати кошти і шукати необхідний реманент Юлії допомагають ветерани.
Юлія Толмачова, волонтерка:
З обладміністрації мені написали смс-кою, що як є можливість, то будь ласка допоможіть хоч чимось. Ну просять перчатки, маски ось такі просять все просять буквально все.
Запоріжжя, Тернопільщина, Одеса. З багатьох регіонів України почали лунати скарги медиків та прохання про допомогу. Лікарі Почаївської лікарні на Тернопільщині другий місяць взагалі без зарплати.
Тетяна Демчук, молодша медсестра Почаївської районної лікарні:
Заплату нам не платять, затримали зарплату, пояснення я не знаю, так як я молодша ланка. Працюєм так, працюємо, свій обов’язок робимо, а дальше буде видно.
А це вже кадри, відзняті пацієнтом інфекційної лікарні Дніпра.
Вот такой вот унитаз. Еще пустой слава Богу. Вот второй унитаж. Вот такие краны у нас тут. Лампа не работает, эта тоже не работает. Вот матрасы, одеялко. Вот такие матрасы.
Інфекційна лікарня Дніпра. Працює з часів Другої світової. Відтоді будівля майже не змінилася. Жодного капремонту. Про стан лікарні ані керівництво, ані персонал воліють не говорити. Не до ремонту нині й чиновникам. У них голова болить, як забезпечити медиків. Засоби захисту, апарати ШВЛ - у дефіциті. Наразі тут десятеро людей із коронавірусом.
Ми одеваем защитную одежду. Перед этим моем руки, моем обрабатываем согласно семьсот девяносто восьмого приказа.
Лікарі зізнаються: нині більше занепокоєні поширенням недуги. Коли до інфекційної лікарні привозять не одного, а кількох пацієнтів у такій амуніції медики можуть бути до 10 годин. Тут бодай самим вберегтися.
Микола Турчин, генеральний директор Дніпровської інфекційної лікарні №21:
Чаще всего человек который работает в медицине и оказывает помощь больным с короновирусной инфекцией заражается во время снятия средств индивидуальной защиты. Это труебует выдержки и это требует подготовки.
Дефіцит тест-систем теж болюча тема. Подекуди їх немає навіть в опорних лікарнях.
Тетяна Демчук, молодша медсестра Почаївської районної лікарні:
Ми перша ланка, ми попадаємо під ту інфекцію, до нас будуть іти і провірені і не провірені на коронавірус і ми не знаємо де і звідки випливе інфекція. А я не знаю, тому що тестів немає, от я тоже була з підозрою на коронавірус, тоже госпіталізована з підозрою на коронавірус і тільки сьогодні прийшли результати, що він від’ємний, я можу радіти.
Моє прохання пройти швидкий тест на коронавірус у Житомирської лікарні - задовольнили. Я наполіг на тому аби мені зробили тест на коронавірус і вже за 15-20 хвилин ми вже знатимемо результати. Невеличка упаковка з імпортним маркуванням. Її вміст нагадує чимось тест на вагітність.
Якщо одна полосочка - негативний, якщо дві полоски то позитивний.
Досить однієї краплі крові. Маємо результат.
Результат негативний, значить вірусу нема. Тобто на фронт мені можна спокійно їхати.Так.
Лікарка-інфекціоніст - пані Тетяна каже, по тести до них звертаються часто. Та роблять не всім. Мають бути симптоми, або вагомі причини.
Тетяна Поліщук, лікар-інфекціоніст Житомирської міської лікарні №1:
Це не означає, що якщо піднялася температура 37,2 і вже все і треба бігти в інфекційне відділення. Да люди приходять, бо люди налякані.
А прогнозований пік епідемії в Україні ще попереду. І перспективи наших медиків не додають оптимізму. Низька зарплата, жахливі умови та ризик захворіти на COVID-19. Відтак, у багатьох лікарнях росте проблема з кадрами.
Повертаючись з роботи, я звернув увагу на ось таке оголошення на своєму під’їзді. Тут написано, шукаємо прибиральниць на зарплату шість тисяч гривень. Не подумайте, робота прибиральниці надто важка і теж потребує гідної оплати. Але шість тисяч гривень.Це середня зарплата лікаря-інфекціоніста в Україні. Тож чому ми дивуємося, що наші лікарі не витримують і звільняються.
Тетяна Поліщук, лікар-інфекціоніст Житомирської міської лікарні №1:
Я їх розумію, чому вони от звільняються, і правильно, а що ми всі люди і всі хочемо жити, але.
Влада обіцяє працівникам охорони здоров'я додаткове фінансування. Поки баланс вдається утримувати. Та він - на межі.