Не тільки COVID-19: держава покинула напризволяще тисячі важкохворих українців [ Редагувати ]
І поки усі сили кинуті на боротьбу з COVID-19 тяжкохворі українці залишились сам на сам зі своїми бідами. Неможливість доїхати до лікарень, відсутність препаратів і скасовані операції і це не увесь список перешкод, ціна яких - людське життя. Ксенія Барвіненко вирішила нагадати владі, що коронавірус - не єдина наша проблема.
Наодинці зі смертельною хворобою.
"Нужно мужу, у него хронический мелолейцкоз, это рак крови ему нужна трансплантация костного мезга".
Без життєво необхідних препаратів.
"Я попадаю под риск обострения своего заболевания, у меня могут возникнуть какие-то приступы".
І без можливості навіть доїхати до лікарні.
"Обидно. Нас не так много, можно было в транспорт нас пускать, мы ж не на завод едем, пропускать лечение, то же рак".
COVID-19 та інші смертельні хвороби - два титани, які стискають життя мільйонів українців.
"Зараз тільки сподівання на те, що організм протримається".
У пані Діни третя стадія раку. Їй необхідна променева терапія. Але через карантин доїхати до онкоцентру місія майже нездійсненна. Жінку ми зустрічаємо біля її під'їзду. Аби відвезти до лікарні. Дорогою вона розповідає про свою хворобу.
Діна, пацієнтка онкодиспансеру:
Четыре химии прошло, в декабре была операция, 10 числа вот отрезали грудь и сейчас езжу, еще четыре химии и сейчас назначили облучение. Химиотерапевт сказала, что 30 надо облучений.
А це означає, що в лікарні Діна має бути щодня. Транспорт не ходить, таксі для неї - недозволена розкіш.
"Я так посчитала 400 гривен у день, просто нет таких денег".
Пішки до лікарні - не дійти. Медзаклад розташований в іншому кінці міста, за 25 кілометрів. Тож Діна навіть думає взагалі відмовитися від процедур.
Діна, пацієнтка онкодиспансеру:
Я позвонила своему химиотеапевту. Говорю, может как-то отложить, вдруг это ненадолго, она говорит нет - вы можете умереть, третья стадия у меня - это надо непрерывно лечиться, нельзя пропустить.
Та проблеми з логістикою для українських пацієнтів із такими тяжкими хворобами, виявляється, найменше зло.
Вікторія Романюк, голова ГО "Афіни. Жінки проти раку":
Проблем вистачає, крім доїзду також є проблема: деякі пацієнти приймають ліки не зареєстровані в Україні і зараз кордони закриті, тому не можуть поїхати за кордон і купити ліки, які їм необхідні, ці пацієнти лишаються без лікування.
Без ліків ризикує залишитись і Родіон.
У чоловіка епілепсія, але хворобу вдалося приборкати завдяки препаратам. Уже кілька років, як симптоми недуги про себе не нагадують. Але щоб так було й надалі, ліки треба приймати постійно. Тож зараз чоловік хвилюється, що недуга може знову датися взнаки.
Родіон Кузнєцов, пацієнт:
Ситуация сейчас вообще очень печальная. Если через 20 дней у меня лично не будет препаратов, то я попадаю под риск обострения своего заболевания.
Шукати життєво необхідні ліки доводиться по всій Україні. І діставати їх по всіх можливих каналах.
Родіон Кузнєцов, пацієнт:
Мне удалось найти человека, который в Ужгороде это лекарство, где-то приобрел и то они попробовали им препарат не подошел и таблетки остались и они передали их мне. Можно сказать черный рынок фактически.
За крок до одужання зупинилися й пацієнти, які потребують трансплантації. Планові операції через карантин не роблять. А через закриті кордони вилетіти на пересадку до іншої держави - неможливо.
Ірина Заславець, засновниця ГО "Всеукраїнська платформа донорства "Idonor":
Немає авіасполучення, неможливо виїхати це значить що люди змушені бути тут в Україні де їм не можуть допомогти.
У такій невизначеності живуть Марина разом із чоловіком. У нього хронічний мієлолейкоз, тобто рак крові. Чоловік потребує трансплантації кісткового мозку.
Марина Рожко, дружина пацієнта, який потребує трансплантації:
Паника и покамест мысли каких-то мыслей просто нету, действительно, не знаю, что нам делать, мы стали заложниками ситуации.
Пів року тому чоловік Марини отримав шанс на одужання. Турецька клініка зголосилася оперувати. Сім'я зібрала документи, здали всі необхідні аналізи - але світова пандемія перекреслила все.
Марина Рожко, дружина пацієнта, який потребує трансплантації:
Нам нужна пересадка костного мозга или же если не можем это сделать, нам нужно принимать препарат панатинит, который не зарегистрирован в Украине, то есть палка о двух концах - мы не вылететь не можем, ни таблеток нету.
На цих препаратах чоловік може дочекатися трансплантації. Їх сім'я все-таки знайшла. Але ліків вистачить лише на місяць.
Марина Рожко, дружина пацієнта, який потребує трансплантації:
А дальнейшие действия - мы без таблеток, мы дальше будем что-то искать, но тоже этот препарат не работает, мы его пьем для того, чтоб просто поддерживать его не дать ситуации ухудшиться, чтоб сдержать это состояния.
Зараз в Україні - тисячі людей потребують трансплантації. І дочекатися кінця карантину можуть не всі.
Ірина Заславець, засновниця ГО "Всеукраїнська платформа донорства "Idonor":
Якщо ми говоримо про людей які потребують трансплантації нирки то вони можуть жити на замісній ниркові терапії, так проблема доїзду до діалізних центрів, так багато складнощів у зв'язку з коронавірусом, але це можливість жити і чекати, якщо ми говоримо про рак крові - рак крові не чекає.
Онкохворі, які не можуть елементарно доїхати до лікарні. Пацієнти, які змушені правдами-неправдами діставати собі ліки, щоб вижити. І люди, які можуть просто не дочекатися операції.
Проблеми цих людей - могли і мали б вирішити. Ось тут. Та зараз у депутатів карантин. За місяць засідали лише шість разів, тож до Інших діагнозів, крім коронавірусу, тут байдуже.
Суцільний ковід і тут. У МОЗі щодня звітують про хворобу номер один. Про біди інших пацієнтів тут знають, але поки що нічого не вирішують. Коронавірус став ширмою, якою зручно прикрили незручні проблеми.