Як Європа відзначає День пам'яті та примирення за умов карантину [ Редагувати ]

Зазвичай у День пам'яті і примирення у багатьох містах Європи і США проводилися масштабні масові заходи. Однак через пандемію коронавірусу ювілейна дата минає без помпезних урочистостей. Та попри це, цей день - добра нагода згадати воєнне лихоліття з розповідей свідків, вшанувати полеглих та задуматися про те, що подібне жахіття не має повторитися.

Альберт Еванс, ветеран Другої світової війни з Великої Британії:

Коли скінчилася війна з Німеччиною, я був у місті Бремен. І ми вже думали, що нас відпустять в Англію, бо я не був удома три роки. Але натомість нас відправила в Кале, а звідти, через Середземне море, в Палестину, де тривав конфлікт. Ми не могли повірити. Цього року я сподівався поїхати в Лондон, щоб взяти участь у параді, а тоді - піти на службу у Вестміністер. Яка прикрість, що все скасували. Цей вірус допік нам сильніше за Гітлера.

Сеймур Тейлор, ветеран Другої світової війни з Великої Британії:

Ми увійшли до гавані близько 3-ї дня і тоді саме оголосили мир. І тієї миті зчинилося шаленство. Нас хапали, обіймали, цілували, пхали в руки напої - просто якесь божевілля. Це було неймовірно. Цьогоріч, гадаю, не буде жодних церемоній, але я вдягну свою форму та медалі і ми відзначимо це з сусідами.

Гюнтер Боем, свідок війни:

Спогади про війну засмучують мене до сьогодні. Я увесь тремчу. Дивно, як згадки про ці страшні події не полишають мене. Найвище почуття - це щастя від того, що війна завершилася. Це було чудово. Тоді з'явилося гасло "ніколи знову" і тоді ми разом з батьками говорили - Ніколи більше ми не хочемо знову пережити щось настільки ж жахливе. І ніхто тоді й не думав, що ми житимемо 75 років без війни, і насправді це найцінніший дар.