День хіміка: як на «Сєвєродонецькому «Азоті» працюють сімейні династії [ Редагувати ]

Підготовка до Дня хіміка - вже завтра своє професійне свято відзначатимуть працівники хімічної промисловості. І як з'ясували наші кореспонденти, у цій галузі фах успадковується, тож працюють на хімвиробництвах сімейні династії.

Так, у Сєвєродонецьку понад 30 років на одному підприємстві працюють члени однієї родини, змінюються лише покоління.

Це інженер Олександр Пристинський - він представник виробничої династії, яка працює на Сєвєродонецькому "Азоті", вже декілька поколінь. Заводі - одному із найбільших виробників мінеральних добрив в країні.

Олександр Пристинський, робітник Сєвєродонецького "Азоту":

У отца есть два брата, которые начинали тут на предприятии. Я на этом предприятии работаю около 25 лет, 24 года. Отец мой проработал 41 год, мама моя проработала 27 лет.

У сусідньому цеху працює його старший брат. Він на заводі ще довше.

Сергій Престинський, робітник Сєвєродонецького "Азоту":

На предприятии с 1994 года. Как после армии пришел - это получается, 26 лет.

За цей час змінив декілька профілів роботи.

Сергій Престинський, робітник Сєвєродонецького "Азоту":

Работа у меня связана с электричеством. А на прежней работе я производил ремонт. А сейчас - непосредственно в действующем цехе, который находится в стадии запуска. Сейчас предпусковые операции. И тоже все обслуживаем, проверяем.

Зараз завод відновлюється.. Запускаються цехи, підвищуються потужності та обсяги виробництва. Повна зупинка тут сталася в чотирнадцятому році - коли на Луганщині почалися бойові дії.

Руслан Іллічов, голова Федерації Роботодавців України:

Сегодня химическая отрасль, как считает Федерация работодателей - она, без сомнения, является стратегической отраслью Украины. На самом деле, если мы возьмем все высокоразвитые страны, с передовой экономикой, то доля химической промышленности занимает до 15-20 процентов. Поэтому, мы должны понимать, что сегодня нельзя построить успешную экономику, не имея национальной химической отрасли.

Олег Арестархов, керівник з корпоративних комунікацій Group DF:

Будущее химической индустрии зависит, в том числе, и от правительства, государственной промышленной политики. Мы ожидаем, что государство будет максимально перекрывать импорт удобрений, и будет максимально давать возможность зарабатывать отечественному производителю. Потому что это - налоги, рабочие места, благосостояние целых регионов.

Коли завод став, і не випускав ані кілограма добрива, працівникам "Азоту" все одно платили зарплатню. Було прийнято стратегічне рішення: за будь яку ціну зберегти колектив.

Олександр Пристинський, робітник Сєвєродонецького "Азоту":

Сложный был момент. И морально сложно было, финансово тяжело. Но была вера, что все наладится, предприятие заработает. С этой надеждой и жили.

Сергій Престинський, робітник Сєвєродонецького "Азоту":

Для меня, завод - можно сказать, жизнь! С заводом связано все - я тут в Северодонецке родился, Рядом с заводом вырос, учился, женился.

Олена Моргунова, робітниця Сєвєродонецького "Азоту":

Я работаю с 1992 года. Уже 28 лет.

А це двоюрідна сестра Пристинських. Взагалі, у цієї родової династії - більше 300 сукупних років праці на "Азоті". Саме через такий колектив, та стратегічний менеджмент найбільше підприємство у Луганській області після шістьох років війни відродилося майже із попелу.

Сергій Лебедев, директор департаменту управління персоналом:

Если раньше работали на привозном сырье, то сейчас предприятие включилось на полный рабочий цикл. Мы наращиваем мощности, увеличиваем производство. Мы даем мирную продукцию для нашей страны, для аграриев. Что бы были урожаи, чтобы были недорогие продукты.

А ще, підприємство забезпечує робочі місця із конкурентною зарплатою. У Сєвєродонецького "Азоту" договори з різними навчальними закладами міста. Адже, попит на хіміків-професіоналів зростає. І така тенденція, за переконанням фахівців, зберігатиметься і надалі.