Дрібнотратство спустошує кишені: як заощадити з розумом [ Редагувати ]
Витрати, які майже не помічаємо, але які серйозно спустошують наші гаманці. Тут 20 гривень, там 50, десь більше. Це виглядає як дрібне марнотратство, але якщо порахувати, виходить - втрачаємо по кілька тисяч на місяць.
Тож, скільки можна заощадити, якщо ставитись до кожної покупки - з розумом? Наша Галина Якушко взяла калькулятор і тепер знає ціну неуважності.
Там - 20 гривень, там - тридцять. Щодня кожен із нас витрачає гроші на дрібниці чи смаколики. І багато людей навіть не помічають цього дрібнотратства. Та якщо задуматися, на них йде солідна частина сімейного бюджету. На що саме?
Ми пропонуємо зупинитися і порахувати - скільки грошей можна зберегти, якщо відмовитися від звичного дріб'язку.
І почнемо з найпростішого - ранкової кави.
Десята ранку. І це час коли більшість офісних працівників йде на роботу. Ну і як уявити такий ранок без паперового стаканчика з кавою.
З вас 30 гривень. - Дякую. - Гарного дня
Каву українці люблять і п'ють часто. Великі кав'ярні, маленькі кіоски - і пересувні кавомашини. Все це чи не на кожному перехресті. Ось тут навіть черга. Беруть американо, лате та еспресо. Кожен на свій смак. А дехто по кілька порцій: і собі, і колезі:
Андрій, покупець:
Кожен ранок їдемо на роботу і замовляємо. Така в нас звичка.
Володимир, покупець:
Я не курю, тому в мене кава - це віддушина скажем так, переговорить з кимось.
Середній "кавовий" чек - 30 гривень. Сума невелика. Але, давайте порахуємо. Робочий тиждень зазвичай - п'ять днів. На місяць таких двадцять. От і виходить лише на щоденний стаканчик із напоєм йде мінімум 600 гривень на місяць.
Але ж самою кавою цілий день ситий не будеш. Хтось бере на роботу "судочки" із домашньою їжею, і це з точки зору економії правильно. Та все ж як не спокуситися на вуличну їжу?
Хот-доги ми купуємо їх хтось раз на тиждень, хтось раз в два тижні, коли заправляє машину. Дехто і взагалі частіше, при виході з метро.
Бо ж біля метро якраз і розташовані "фаст-фуди". Шаурма, хот-доги, бургери, булочки. Словом, шкідливе та смачне.
Діана, покупчиня:
Почти каждый день. У меня сестра работает недалеко, то мы встречаемся и приходим сюда.
Роман, покупець:
Люди тут беруть і додому і на роботу. І очередь тут ввечері стоїть така що ... Мені не жалко на шаурму.
А на шаурму, виходить, "не жалко" гривень 40-50. А якщо уявити, що купуємо ми їх у робочі дні. То за 20 таких буднів проїдаємо ще 800 гривень.
Андрій Маковецький, дієтолог:
60 відсотків населення купують булочки. Булочка з маком, печиво до чаю, ще якісь такі всякі штуки, тому що це легкий і швидкий перекус і людина думає, що це дешево, а насправді це дорого. Бо вона з'їла булочку і знову хоче щось їсти. Це виходить дорожче як би вона купила собі рису м'яса і овочів додому.
Фантазуємо далі. Вихідні. Ресторани вже відкриті - один вихід у люди - теж солідна стаття витрат. Та порахувати її складно, бо кожен обирає заклад, залежно від своїх статків. Та є універсальна стаття витрат, незалежно від ціни страви. Їжа з доставкою. Бургери, суші чи піца. Нікуди йти не треба. Сотні працівників із яскравими наплічниками - працюють цілодобово. Купують всі.
Зорян, працівник сервісу доставки:
І прості люди які просто вдома живуть і замовляють їжу додому, може їм лінь приготовить і як в офіс на роботу працівники, студенти. Домохазяйки якісь і заможна також працюю з березня і ніодного клієнта не повторювалося.
Все б нічого. Та чи задумувались ви, скільки коштує привезти вам їжу? Зазвичай ця сума вже врахована в замовленні і становить 50 гривень. На місяць така доставка забирає умовно ще 250.
"Пакет потрібен?" Питання, яке кожен з нас чує на касі супермаркету. І більшості він таки потрібен! На виході з магазину - щохвилини виходять люди, із заповненими кульками у руках. Дріб'язок? Безумовно. Але й він коштує грошей.
Віталій, покупець:
Та ні одна гривня, на кожну покупку одна гривня в день - це не багато.
Наталія, покупчиня:
Дуже часто, кожен день. Тільки йду в магазин, зразу купую пакет. Якщо за місяць, то сума така нормальна вийде.
Дві гривні - сума невелика. Проте якщо щодня, то за місяць мінус 60 гривень лише на кульочки. Та перейдемо до глобальнішого марнотратства.
Абонемент у спортзал. Його купував напевне кожен із надією нарешті розпочати займатися спортом. Втім часто до спортзалу так ніхто і не доходив.
Тренери кажуть: у великих спорткомлексах тридцять відсотків спортивних абонементів пропадають задарма. Люди гордо носять їх у гаманцях, так і не дійшовши до залу жодного разу. Або бадьоро починають тренування, а потім безславно закидають.
Сергій Карпенко, тренер:
В основному уходять ті, хто приходять і начинають самі. Тому що в них нема знань нема досвіду і тому вони закінчують дуже бистро. Хтось пробує, комусь дарять абонементи.
І такі абонементи влітають в копійчину. Їх купують на місяць і задарма витрачають на них 500 гривень.
Бо замість тягати залізо, багато хто ловить спортивний азарт просто на дивані. Та ще з чимось смачненьким під рукою. Комп'ютерні ігри. Їх незліченна кількість. І в кожній пропонують якусь додаткову супер-силу чи прошивку. Звісно, за гроші. Одна із найпопулярніших ігор для дорослих хлопчиків - танчики. У ній можна купити купу фішок. А ціна "просунутого" віртуального танку - тисяча цілком реальних гривень. Аби прокачати себе у грі потрібно не так багато - 20 гривень на день і ти преміум гравець.
Дмитро Овчаренко, гравець у "Танчики":
Мені витратити там 20 гривень чи 100 гривень це якби ну не проблема. Ну це як каву та випити просто потратити 100 грн ну не проблема. ну знову це спосіб дозвілля це спосіб розваги спосіб якогось драйву додатково до тих які вже є.
Двадцять гривень на день - на хлопчачі іграшки. На місяць це ще мінус 600 гривень усім дружинам "на радість".
Тож подивимося на наш експериментальний чек дрібнотратства. Кава, перекуси, доставка їжі, пакети. Стимули, які не спрацювали у вигляді абонемента. І розваги. Копієчка до копієчки. і виходить - 2810 гривень на місяць. А є ще й курці. При середній вартості пачки сигарет у 50 гривень з димом вони пускають приблизно ще 650 гривень на місяць.
І цей список можна продовжувати безкінечно. Зрештою, кожен має право витрачати гроші, як вважає за потрібне. Але все ж таки маленька економія може принести великий результат.