Війна проти маршруток: чи можливо змінити українські реалії транспорту [ Редагувати ]

Війна проти маршруток. Так кажуть самі перевізники про новий законопроєкт, який пропонує міністерство інфраструктури. Планують повністю вивести маршрутки із фінансової тіні. Та й взагалі зробити громадський транспорт більш комфортабельним. Як в Європі. Та чи можливо змінити українські реалії лише законом? Богдан Вербицький у Києві і Тетяна Логунова у Берліні - провели транспортну ревізію.

Головні біди українців - погані дороги і те, на чому по них їздять.

Олексій Павленко, голова Асоціації "Автоперевізники Київщини":

Мы все с вами и пассажиры устали от этого транспорта.

Бо то двигун загорається...

Жостко! Полностью сгорела маршрутка.

То колеса відпадають на ходу. І часто поїздка в маршрутках - це справжній екстрим.

Он протянул маму. Протянул где-то отсюда, аж. Я думал вообще ее всю переедет. Ногу переехал.

Сам водій теж відбувся переляком. От пошкоджений бампер, розбите лобове скло і сам кіоск.

Ми поспілкувалися з водіями.

Без маршруток вообще никак.

Та зробили власну ревізію.

- Склоомивач працює у вас? - Хто хто? - Склоомивач? - Та який склоомивач.

Усе аби зрозуміти: чи є в українців бодай якась гарантія безпеки  в маршрутках?

Поки одна виїжджає на рейс, інша - вже під'їжджає на зупинку. І такий трафік тут увесь день. Ми на Троєщині, одному з найбільших спальних районів лівобережного Києва. Жителі всіх цих будинків на роботу добираються лише наземним транспортом. Щоправда, їздить він...

Дуже рідко. Так само і тридцятий тролейбус.

Андрій їде на Поділ - це Правий берег. На зупинці ми простояли 20 хвилин, та тролейбус так і не приїхав. Тож, довелося вдатися до послуг альтернативних - маршрутного таксі.

Подобається, чи не подобається - це вже неважливо. Треба їхати на роботу.

Але чому транспорт може не подобатися?

Подвіска зношена. Вона пригає, стучить.

Оставляет желать лучшего. Ну водители замечательные, а маршруточку желательно обновить.

Свого транспорту чекає і пані Світлана. Щоранку вона їде однією зі столичних маршруток на роботу. На відміну від Андрія, в жінки немає "муніципальної" альтернативи. Ми вирішили проїхатися разом із нею:

- Можна будь ласка два, і талончик!

До речі, ось такі квиточки мають видавати обов'язково. Щоправда, у столичних маршрутках це річ добровільна. Хочеш - попроси. Ось, приміром, ціла стопочка квитків, вони просто непотрібні водію. 

5 хвилин у дорозі. Атмосфера - традиційна. Пасажирів більшає, свіжого повітря меншає. Не рятують навіть ці щілини між дверима й кузовом. А його було б доречно підрихтувати, бо фарба вже лущиться. Ну і невід'ємна опція для пасажирів: треба вийти - вигукуй:

На остановке!!!

Ми виходимо з автобусу на світло. 

Жителі Берліна маршруток на вулицях свого міста ніколи не бачили. Покажемо їм кілька фото.

І запитаємо, чи ризикнули б поважні та обережні німці проїхатися в українському транспорті.

Та ні, мабуть, що ні. Якесь воно все старе.

Поїхав би. Я нічого не боюся. Я був у Південній Африці і їздив на таких мікроавтобусах.

Хаха. Ну так. Якщо немає вибору, то треба їхати.

А от у німців вибір є. У Берліні сто п'ятдесят чотири автобусних і двадцять два трамвайний маршрути. 10 ліній метро, які обслуговують 173 станції. А ще швидкісні міські електрички, які курсують у всі райони міста.

Оптимальний маршрут допомагає обрати спеціальний додаток. Вказуєш своє місце перебування, адресу призначення і готово. Програма пропонує найкоротший маршрут із мінімальною кількістю пересадок.

Та оскільки у великому місті без пересадок майже не обійтися, ставку роблять на пунктуальність. Ходить громадський транспорт із інтервалом у 5-10 хвилин.

Звичайно, завжди може бути краще. Але транспорт пунктуальний. Сполучення зручні, ти можеш легко добратися з одного кінця міста в інший.

На технічний стан і комфорт транспорту - теж жодних нарікань. Ось такий вигляд має берлінський трамвай. Вагони новенькі, чисті, є місця для інвалідних і дитячих візків, працює кондиціонер, інтернет. Щоб придбати квитки, не треба відволікати водія чи шукати кондуктора. Для цього є спеціальний автомат.

Вартість проїзду, до речі, доволі висока. Стандартний квиток - майже 3 євро, близько дев'яноста гривень. За ці гроші можна їздити дві години на всіх видах транспорту - автобусі, метро й трамваї. Квиток на день - 9 євро. А за місячний проїзний доведеться віддати понад вісімдесят. Над вартістю проїзду жартують навіть у самій транспортній компанії Берліна. Ось ролик, розміщений на офіційній сторінці перевізника. 

Чому так дорого? Тому що ми багато працюємо. Ходімте, покажу. Взяти хоча б наші запізнення. Щодня ми проводимо лотерею. Наша білка обирає, який маршрут і наскільки сьогодні запізниться. О, 12 хвилин для автобуса номер 41.

Упіймають без квитка - буде не до сміху. Випишуть штраф 60 євро. А зайців-рецидивістів можуть навіть ув'язнити на кілька місяців. До речі, віднедавна у громадському транспорті штрафують ще й за проїзд без маски. Зайшов без неї або спустив на підборіддя - готуй 50 євро. 

В Україні ж і вартість проїзду, і штрафи значно менші. Щоправда, і доходи теж. Та й транспортна мережа застаріла. Навіть у Києві. Контроль за маршрутками обмежується дозвільними документами в маршрутці та медичним оглядом водія перед виїздом.

Водій показує нам папку з документами.

- Механік, медик. - По тиску 125 на 90. - О, так можна в космос! - Да, можна!

Більшість маршруток тут, на кінцевій, оновлені. Та вистачає і таких, класичних жовтих "Богданів". Та є місце у столиці, де горе-автобусів значно більше.

Державна служба з безпеки на транспорті. Документи, будь ласка, покажіть.

Станція метро "Виставковий центр". Тут близько пів десятка приміських автобусів.

Максим Шум, старший державний інспектор Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки:

Завдають дуже багато клопоту в частині не заїзду на відповідні автостанції міста Києва. Порушення розкладу руху та схем маршруту. Також незадовільний технічний та санітарний стан транспортних засобів.

Як, приміром, у цього автобуса з Білогородки. У підлозі - дірки, кузов - у корозії та бруді.

- Коли в останній раз прибирали в маршрутці? - Кожен вечір.- Ну шось не дуже видно. - Ну тому що це ж не люди, це свині їздять. Бєсполєзно убірать. Бажання немає ніякого убірать. - Тож виникає запитання, як цей "автобус" вийшов у рейс? Ну як? По дорогє. Гума єсть, всьо нормально. Сів. Заводиться сама. А шо треба ше? Ну так машина 2005 года. Шо ви хочете? Бабушка дєвочкой не буде.

І таких "бабусь" по всій країні - десятки тисяч. Хоча, офіційно за паперами, на маршрутах курсують комфортабельні автобуси.

Павло Кушнірюк, експерт у галузі транспорту:

В перевізника наприклад з парку 10 відсотків парку сучасного, хорошого. Він видає там на конкурси, на весь об'єм маршрутів інформацію про те, що в нього є класні транспортні засоби, але коли виграє конкурс і укладає контракт, то ці транспортні засоби уже давно задіяні на інших маршрутах.

Незабаром подібна схема може не спрацювати. У Мінінфраструктури передбачили зміни до правил перевезень. "Приватники" отримуватимуть гроші не напряму від пасажирів, а від місцевої влади.

Олексій Павленко, голова Асоціації "Автоперевізники Київщини":

Будет организатор перевозок на местах нанимать для работы на маршруте автобусы и платить им за работу автобуса на маршруте. То есть, исключает тот момент чтобы водитель не контактировал с деньгами. Перевозчик будет получать только те деньги, которые он заработал за работу своего автобуса.

Павло Кушнірюк, експерт у галузі транспорту:

Він отримує кошти не від кількості перевезених пасажирів, а від якості наданих послуг та від кількості здійснених рейсів.

За законопроєктом, розраховуватиметься з перевізником місцева влада. Принаймні, зобов'язана буде це робити. Але чи вистачить на місцях грошей і потужностей залатати цю "транспортно-фінансову" яму?