Вирішення проблем з хрущовками: реальні зміни чи ще одне фейкове "покращення" [ Редагувати ]
Реальні зміни чи ще одне фейкове "покращення"? У наших містах знову заговорили про те, що потрібно вирішувати проблему з хрущовками. Треба - ніхто не сперечається. Та й дискусія про це - вже не вперше. Але як це зробити? Знести їх усі й побудувати нове житло? Провести реконструкцію? Чи взагалі не чіпати, щоб не зробити гірше? Бо це ж питання - про долю мільйонів людей. Інна Томіна - з'ясувала всі подробиці.
Цегляні й панельні. Без сходових майданчиків і ліфтів, із крихітними кухнями та санвузлами. Цілі уніфіковані райони хрущовок, якими ударно забудовували Радянський Союз, створюючи в містах однаковий урбаністичний пейзаж.
81 млн квадратных метров жилой площади за год! Таких темпов жилого строительства - не знает ни одна страна в мире.
Ось так від кінця п'ятдесятих - за 15 років - у ці квартири заселилися 126 мільйонів радянських людей.
Олександр Максимов, головний архітектор проєктів:
Ставилась задача не створить комфортний простір, а дати кожній сім'ї якусь чарунку.
І ці чарунки мали стати лише тимчасовим житлом. Та немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Люди туляться в них і досі. Приміром, у столиці - хрущовок 12 тисяч.
Сергій Броневицький, начальник комунальної організації "Інститут Генерального плану міста Києва":
Приблизно 600 тисяч людей проживає в цих будинках.
Це попри те, що стан більшості хрущовок - давно передаварійний.
Олександр Максимов, головний архітектор проєктів:
Якщо говорити про термін придатності, то будинки уже вичерпали його. Те, що вони не розсипаються - це лише питання часу. Моніторинг, як такий не проводиться.
Трагедії з обвалами в Україні стаються чи не щороку. Чи не щотижня рвуться зношені мережі й протікають покрівлі.
Євген, мешканець хрущовки:
Комунікації тут взагалі не в найліпшому стані. От я мешкаю на 5-му поверсі. Туди гаряча вода не доходить вона така ледь тепла. Дах тече..
І це чоловік розповідає про дім, який столичні комунальники років десять тому ремонтували капітально.
Это раньше было общежитие. Его переделали, перестроили, подостраивали балконы.
Старі гуртожитки в Києві перебудували чи не найперше. Ось ще один, але вже значно якісніший приклад. Та чи можливо дати усім старим будинкам нове життя?
Олександр, мешканець хрущовки:
- Не знаю, не знаю.. скільки це вже на рівні розмов?!. Ще за совєтів почали говорить. Ну де вони грошей візьмуть?
Та й який варіант дешевший і головне надійніший: знесення чи перебудова?
Олександр, мешканець хрущовки:
Ломать и строить заново. Для инвесторов это должно быть привлекательно.
Урбаністи та архітектори кажуть: кожен об'єкт має пройти техогляд. Але й неозброєним оком видно: можливість надбудов треба було розглядати років 20 тому.
Олександр Максимов, головний архітектор проєктів:
В любому випадку це все питання фінансів. Настільки це вигідно. Тому що років 20 тому це питання більш актуально було. Тому що ще був запас міцності.
В інституті Київгенплану пояснюють: забудовники в столиці вже освоїли всі вільні території і майже всі занедбані промзони. Тому питання знесення чи перебудов хрущовок рано чи пізно постане.
В Генплані біля карти. Ось Дарниця, ви бачите і лісовий масив, тут теж багато досить.. Воскресенка вся! У нас - роботи на десятки років!
І якщо з масштабами - зрозуміло. А що ж з грошима? У людей на нові квартири їх точно не позичиш.
Павло Федорів, експерт аналітичного центру:
У Києві понад 100 тисяч сімей отримують субсидію на оплату ЖКГ. Всі ці люди є власниками помешкань. Але ці люди не здатні навіть оплатити власне споживання, тобто комуналку. не те щоб робити відрахування на ремонти житла.
Зараз у владі думають над варіантом співфінансування. Приміром, місто дає гроші на новІ дороги, освітлення, дитсадки, школи, лікарні. І дозвіл на землю. А приватні компанії - замість хрущовок - зводять вищі будинки.
Сергій Броневицький, начальник комунальної організації "Інститут Генерального плану міста Києва":
Буде будуватися стартовий будинок. Квартири будуть даватиму людям на 20-25 відсотків більше, ніж є на сьогодні в людини. квартири будуть з оздобленням.
В ідеальній формулі це має бути вигідно і людям, і інвестору.
Павло Федорів, експерт аналітичного центру Cedos:
Очевидно, що девелопери будуть наполягати на тому що треба все знести і збудувати щось вище!
Та питання - чи проконтролює місто всі нюанси із забудовником? І чи не вийде так, що сім'я з центру переїде на околицю?
Сергій Броневицький, начальник комунальної організації "Інститут Генерального плану міста Києва":
Ну і тут же розумієте різні можуть бути варіанти. Це вже договірні відносини конкретної людини - власника квартири і інвестиційної кампанії, яка буде будувати цей об'єкт.
А якщо людина взагалі не захоче переселитися?
Ну лично я без страху. Ну это возрастное, конечно. Думаю, что люди в возрасте могут и не переселятся. Я, канєшно, би боялась...
Щоб почати реконструкцію старих кварталів, закон вимагає 100-відсоткову згоду всіх мешканців. І на практиці це ж дуже проблематично. Тому в Мінрегіоні зараз розглядають норму про добру волю меншого відсотка власників будинку.
Сергій Броневицький, начальник комунальної організації "Інститут Генерального плану міста Києва":
Коли ми знизимо цю норму до 75 відсотків, включимо зовсім іншу процедуру відселення - тоді ці проекти підуть. Ми вивчали світову практику в Німеччині, перш за все в Берліні.
Ольга Максименко, президентка Експертної Міжгалузевої Асоціації України:
Германия - это 60 процентов муниципального жилья, а в Берлине 80. Сьемное жилье и только 20 процентов там в частной собственности.
І навіть при цьому програма реновації в Німеччині тривала 20 років. У будинках капітально міняли комунікації та переплановували незручні квартири. А знесені "панельки" - подрібнили і закатали в дороги. У країнах Прибалтики досі триває. Дорого і комплексно.
Ольга Максименко, президентка Експертної Міжгалузевої Асоціації:
В той же Эстонии не выдаются кредиты на реконструкцию домов ветхого жилья. Не выдаются. А если идет реконтрукция - только комплексная модернизация домов.
Акцент на утеплення панельних будинків зробила Польща. Там райони соціалістичної доби позбулися своєї радянської сірості. Їх добре утеплили і пофарбували. Коли так зможе Україна? Вочевидь, не скоро.