Медична система України і COVID-19: чому звільняються лікарі? [ Редагувати ]

Нарешті з'явилися й позитивні новини, кілька днів цього тижня у нас інфікованих було менше, ніж тих, хто одужав. Щоправда, сьогодні вже статистика інша, COVID-19 підтверджено у більше ніж 15 тисяч українців, а тих, хто подолав хворобу, тільки 13.

Але погодьтеся: і це непоганий результат, бо головне тепер, щоб поширення інфекції не набуло ураганних темпів. Якщо це вдасться, вважайте грудень проживемо майже звичайним життям без потрясінь та локдауну.

Якщо ж подивитися на довшу перспективу, ми з вами маємо проблему, яка саме зараз набуває особливої гостроти  і не вирішується. От кажуть жорсткий карантин потрібен, щоб дати змогу медичній системі працювати. Так, справді, що менше соціальних контактів, то менше й заражень, а отже - спокійніше лікарям.

Але ж це коли є лікарі, а разом з ними й молодший медичний персонал. Зараз у нас може початися справжня епідемія звільнень медичних працівників, і ось тоді жоден локдаун не врятує. Анна Філь продовжить тему.

Точка неповернення. Чому в українських лікарнях бракує не лише ліжок, а й рук?

Ни о чем не жалею, в украине делать нечего.

І як реанімувати українську медицину? Є головна проблема, вона має назву фінансування.

Запоріжжя, підстанція швидкої. Завідувач і фельдшер показують "кімнату страху".

Заходит человек в эту кабиночку, здесь специальное дез средство распыляется на человека.

Тут працівники "дезінфікуються" після виїздів до ковідних хворих. Утім, ані зовнішня обробка, ані костюми спец захисту не гарантують повної безпеки.

Анатолій Сидоренко, завідувач підстанції екстреної швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя:

У нас числится 75 бригад, но фактически работает процентов 70-80, потому что некоторые сотрудники у нас заболели.

Лікарі й фельдшери беруть по півтори-дві зміни, аби підміняти колег. Попри те, що працювати важко й фізично, й морально.

Вадим Вовк, водій швидкої допомоги:

О какой защите можно говорить если зарплата водителя скорой помощи - 4600?

Вадим і майже всі водії на підстанції вже перехворіли. Не дочекавшись ані обіцяних доплат, ані страхування від держави. Низька зарплата й незахищеність змушують людей шукати кращі умови.

Анатолій Сидоренко, перший заступник голови Вільної профспілки медичних працівників України, завідувач підстанції екстреної (швидкої) медичної допомоги міста Запоріжжя:

Когда наши сотрудники не видят уверенности в своем будущем, они при первой же возможности когда им предлагают лучшие условия, они переходят в частные фирмы

Анатолій теж працював на швидкій і в реанімації, але в Нікополі. В Україні майбутнього не бачив. Рік тому разом із дружиною і донькою переїхав до Польщі. Зараз працює приватним сімейним лікарем.

Анатолій Лякішев, український лікар у Польщі:

В реанимации была около четырех тысяч зарплата, это сутками. Здесь можно 1000 долларов спокойно заработать и при чем твой труд ценится на всех уровнях.

Нещодавно, минулого місяця, Польща спростила правила прийому на роботу для медпрацівників із України, Білорусі й Молдови. Раніше на підтвердження диплома йшло кілька років, тепер потрібно лише завірити документ у консула.

Знання польської і досвід роботи - обов' язкові. Так само заманюють українських медиків Чехія і Словаччина. А все тому, що своїх бракує, їдуть до багатших Німеччини та Скандинавії. У Польщі, приміром, найнижча кількість лікарів у Європі - 24 на 10 тисяч населення.

Ірина Микичак, заступниця міністра охорони здоров'я України:

У нас забезпечення було лікарями на 10 тисяч населення в 2010 році 43 на 10 тисяч, а в 2020 році - 37 на 10 тисяч, це все одно це більше ніж в європейських країнах.

Вдосталь людського ресурсу це те, що ще тримає нашу медичну систему на плаву. Але й ця подушка безпеки здувається на очах. За даними МОЗ, 25 тисяч лікарських посад - недоукомплектовані. От тільки з квітня цього року звільнилися 5 тисяч вузькопрофільних лікарів і 34 тисячі медпрацівників загалом.

Ірина Микичак, заступниця міністра охорони здоров'я України:

В 10 році було 197 тисяч, а на перше січня 20 року 154 тисячі це означає, що в державі є серйозна проблема, що медицина не є пріоритетом.

Але ця проблема не нова. Марія родом із Кременчука, пропрацювали рентгенологом 14 років. Ще в 2017 разом із донькою переїхала в Ізраїль. Не приховуючи гордості, демонструє дозвіл на роботу в цій країні.

Заради ліцензії довелося пройти мовні курси, вчити медичний іврит, ночами готуватися до іспиту.

Марія Янтовська, українська лікарка в Ізраїлі:

Я не сдала экзамен с первого раза, потому что я думала это можно сделать как у нас в украине нужно 5 часов в день учиться и все но не тут то было  приходилось заниматься минимум 12 часов в день.

Нині Марія на кар'єрній драбині, на рівні випускника ізраїльського медуніверситету. Причина - мовний бар'єр. Тому жінка вдосконалює іврит і вивчає англійську, мріє пройти інтернатуру, а без іноземної - ніяк. Але всі ці зусилля не даремні.

Марія Янтовська, українська лікарка в Ізраїлі:

Когда я уезжала у меня была зарплата в государственной клинике 3000 гривен то есть 100 долларов. Здесь я получаю в несчитанное количество раз больше зарплату. Я могу позволить здесь себе снимать квартиру, жить в свое удовольствие.

Тоді як дехто їде за кордон, інші - шукають кращої долі на батьківщині. Саша три роки пропрацювала медсестрою в офтальмології, в хірургічному відділенні. З початком епідемії зросло навантаження. Треба було підміняти колег, які не могли дістатися на роботу, бо не ходив транспорт. Та зарплата більшою не стала.

Олександра Бобовська, колишня медсестра:

Одна медсестра була на зміну і одна медсестра виконувала обов’язки всіх.

Саша звільнилась у вересні, закінчила курси, тепер працює косметологом. Але мріє повернутися в медицину, от тільки, найімовірніше, не в державну.

Олександра Бобовська, колишня медсестра:

На жаль зараз державні заклади потрібні молодим спеціалістам нашому поколінню для того щоб півроку рік наробити собі досвіду і піти в платну лікарню. Бо знову ж таки - питання в грошах. Моя остання зарплата була 2800.

Саме молодшого й середнього персоналу в Україні бракує найбільше. COVID-19 лише виніс проблему на поверхню. На допомогу медсестрам і санітаркам МОЗ дозволив залучати студентів за оплату і з відповідним захистом. Але охочих іти в COVID-19 відділення - небагато. Лише гідна заробітна плата може втримати наших медиків на роботі стверджують у МОЗ. І зупинити відплив кадрів за кордон.

Максим Степанов, міністр охорони здоров'я:

Щоб заробітна лікаря за нашими розрахунками була справедливою на рівні 23 тисячі гривень, щоб заробітна плата медсестри була на рівні 17 тисяч гривень. Ті цифри, які на сьогоднішній день закладені в бюджеті вони не забезпечують зростання заробітної плати в наступному році. ну може там на кілька відсотків.

Профільне міністерство вимагає спрямувати на потреби медицини хоча б 5 відсотків ВВП - це 200 мільярдів гривень. У нинішньому проєкті бюджету передбачили 160 мільярдів. Чи отримають лікарі обіцяні 20 тисяч зарплати - слово тепер за Верховною Радою.