Колишні моряки створили Музей військово-морського флоту на Кіровоградщині [ Редагувати ]

Залюблені в море - хай і на суші. Під Кропивницьким ентузіасти створили Музей військово-морського флоту. Бо самі колись служили на флоті. І хоч у цивільному житті мають інші професії - своє захоплення втілили в приватному музеї.

Девіз у нас: "Україна понад усе!"

Станіславу - 45 років. У дев'яностих служив на українському флоті машиністом - тоді й закохався у морську справу. А десять років тому створив разом із однодумцями музей військово-морського флоту у степовому регіоні.

Станіслав Пролуненко, засновник Музею військово-морського флоту:

Служба на флоті вона так заряджає, дає такий поштовх, підіймає тебе внутрішньо на такий щабель, що уже нижче ти не згоден. Навіть коли не на морі, а на суші, але ти вже намагаєшся тримати себе на висоті у всьому.

Експонати збирав на барахолках та інтернет аукціонах, частину з них дарували або передавали земляки. Тут є і корабельні дзвони, і моделі суден.

Станіслав Пролуненко, засновник Музею військово-морського флоту:

Головніша окраса цього музею особисто для мене - це мій корабель, на якому я служив: БПК "Красний Кавказ", мені дуже пощастило. Це наші діти-кіровоградці зробили ще у 1969-1970 він уже був створений, і скільки років він простояв розібраний і чекав тієї хвилини, того дня, коли його діти уже 5-те, 3-тє покоління відреставрують і передадуть у музей.

А ось це корабельна ринда 1930 року.

Станіслав Пролуненко, засновник музею військово-морського флоту:

Судовий колокол, на човні він називається ринда, дзвонить називається "відбивати склянки". Це італійський мінний заградітєль, часів Другої Світової війни. Цей корабель був на Середземному морі, але ж як ця ринда потрапила в наші краї - ніхто не знає.

До створення музею доєдналися і однодумці, які теж служили на флоті. Переконують: на Кіровоградщині не знайти села, звідки б родом не було моряка.

Василь Гребенюк, співзасновник музею військово-морського флоту:

Головне - показати велич наших людей, які прославили Кіровоградщину, адже ми живемо далеко від моря, ми ж не Одеса, не Крим, а в центрі України, але відверто хочу сказати, що по кількості видатних військових моряків ми навіть не уступаємо іншим приморським областям і містам.

У музеї - людно. Тут можна усього торкатися та приміряти. Тому школярі - у черзі на селфі.

Анна Случ, школярка:

Це ось патефон, він такий раритетний, автентичний, було дуже цікаво слухати музику з нього. Я вважаю, що насправді те, що такі музеї робляться - це дуже класно, адже сучасне покоління, яке підростає, воно може й не знати, що було раніше, кому ми завдячуємо тим, що зараз маємо. Кожен має знати - завдяки кому ми от живемо в такій країні - вільній, незалежній.

Віталій Голуб, школяр:

Для мене тут все вперше, все нове, хоч ми в десятому класі вивчали які війська були, що вони робили, але так глибоко, як в цьому музеї - то ні.

На Музеї військово-морського флоту ентузіасти вирішили не зупинятися. Поруч уже створюють ще один музей - українського побуту.