Переселенка з Донецька створює керамічні шедеври [ Редагувати ]

Переселенці з Донецька Катерині Вороніній пережити біль утрати рідного дому допомогло нове захоплення - виготовлення посуду з глини. Сьогодні воно стало справою її життя і навіть зробило Катерину успішною керамісткою. Посуд жінки особливий - його поверхня не звичайна, а ніби береже сліди рук, які його створили. 

Роботи Катерини Вороніної є у США, Швейцарії, Великій Британії, Франції, Італії, Австралії тощо. Два роки тому її мистецтво представляло Україну на ярмарку в рамах Асамблеї ООН. Багатьом сподобалися піали, склянки, чашки, мініатюрні тарілки, глечики, зроблені майстринею. Кожен виріб вона створює вручну в єдиному екземплярі.

Я ніколи не хотіла стати керамістом. І взагалі думала, що створювати посуд - це для якихось інших людей. Не для мене. Одного разу побачила цікаві вироби, неідеальні такі. На них були ще візерунки цікаві. І я зберегла собі і думала, як це прикольно. Колись у мене, напевно, буде свій великий дім і там буде такий посуд

Катерина за освітою - менеджер зовнішньоекономічної діяльності. Коли жила у Донецьку, захоплювалась фотографуванням протягом тривалого часу. Поки не повела старшу доньку у гончарну майстерню.

Я, як хороша мати, хотіла розвивати доньку і показати їй, що можна робити і який світ різний може бути. Хотіла, щоб вона спробувала доторкнутися до різних видів мистецтва. І показала їй глину. І захопилася сама.

У 2014 році в сім'ї Катерини Вороніної була єдина мрія - жити подалі від війни. З двома дітьми на руках вони із чоловіком за три місяці змінили дванадцять місць проживання.

Настав момент, коли з різних куточків країни нам почали присилати книжки, іграшки, одежу і взуття для нас і дітей, тому що ми як і багато інших, поїхали на два тижні і думали, що повернемось додому. Ми були без теплих речей взагалі. Ну взагалі без речей. Я на той момент не змогла прийняти просто так поміч. Я сказала можна я щось для тебе зліплю. Так я стала ліпити.

Разом з Катериною ми теж спробували створити свою чашку. Спеціальною струною відрізали шматочок глини. Потім зліпили з нього циліндр без гострих кутів та надали йому форму.

Спочатку ми зліпили і поставили його сушитися. В інший день ми приходимо і замиваємо. Прибираємо зайві там заусєніци, нерівності, все таке. І можна ставити у перший випал. Потім через два дні можна дістати, знову замити, якраз пофарбувати і знову випал

Обпалюють кераміку у спеціальній німецькій печі та вкривають глазур'ю. Керамістка запевняє: важливо приступати до роботи із добрими думками. І тоді кава з такої чашечки буде вдвічі смачнішою.