Постковідний синдром: чому мільйони пацієнтів місяцями борються з наслідками коронавірусу? [ Редагувати ]

Симптоми "довгого ковіду" виявили в 15 мільйонів людей по всьому світу. Навіть через місяці після офіційного одужання, люди не можуть повернутися до звичного життя.

Що відомо про новий посткоронавірусний синдром та як його лікують?

У минулому столітті у цей санаторій у швейцарських Альпах з'їжджалися з усієї Європи. Гірське повітря та сонячні ванни були частиною лікування для пацієнтів із туберкульозом. У нинішній час це інфекційне захворювання не таке актуальне, на відміну від ковіду. Тож клініка терміново перекваліфікувалася.

Марк Шпільманз, медичний директор санаторію:

Пацієнти після інтенсивної терапії приїжджають сюди з хронічною втомою. Вони дуже обмежені у фізичній активності. Тож ця обстановка з лісами, а ще процедури в клініці справді допомагають їм повернутися до звичного життя.

Пацієнти заселяються одразу на кілька тижнів. Кожному складають особисту програму реабілітації. Над нею спільно працюють пульмонологи, кардіологи, терапевти та психологи.

Пацієнт санаторію, колишній офіцер швейцарської армії:

Мій головний симптом - це туман у голові. Я не міг нічого читати, навіть дивитися телевізор. Мав серйозні проблеми з диханням. Ковід забрав маленький шмат моїх легенів і велику частину мого мозку.

Приблизно кожен десятий інфікований коронавірусом продовжує боротися з хворобою навіть після виписки з лікарні. У декого так і не повертаються смак і запах, хтось має проблеми з диханням. Є й такі, у кого ковід стає тяжким хронічним захворюванням, що вражає будь-які органи. Багато людей місяцями не можуть повернутися до роботи.

Ян Шегельняк, творець реабілітаційної програми для постковідних пацієнтів:

Попервах вважали, що після ковіду люди можуть мати затяжні проблеми з диханням. Але ми визначили вже понад 50 симптомів, і їх кількість зростає з кожним новим штамом. Найпоширеніші - болі у м'язах і суглобах, втрата пам'яті, проблеми із зосередженням уваги, стрес та депресія.

У цій польській лікарні вже 9 місяців вивчають постковідний синдром. І досі не можуть визначити, хто має більший ризик злягти з тривалими наслідками. Так само дотепер не існує ні ліків, ні єдиного підходу до лікування таких пацієнтів.

На початку пандемії питанню довгого ковіду приділяли дуже мало уваги. Були проблеми значно важливіші - великий відсоток госпіталізацій і смертей. Зараз же, завдяки вакцинації, ситуація в лікарнях відчутно покращилася. Тож уряди різних країн дедалі більше грошей та сил направляють на вивчення постковідного синдрому.