Соціальна адаптація ветеранів: чого потребують ті, хто пройшов війну? [ Редагувати ]

Випадок із Володимиром Прохничем не поодинокий. Наприклад, кілька років тому, інший ветеран АТО погрожував підірвати столичний міст Метро. Обидва чітких вимог не мали.

На думку психологів, проблема у поганій соціальній адаптації ветеранів. І хоча в Україні працюють реабілітаційні центри, цієї підтримки не достатньо. Чого потребують ті, хто пройшов війну з'ясувала Олена Логінова.

Ці кадри, дворічної давнини, за вересень 2019. Міст Метро оточений поліцією. Невідомий погрожує підірвати конструкцію. Затримує чоловіка врешті спецназ за допомогою БТРа.

А це вже 2021. Невідомий із бойовою гранатою в руці зайшов до будівлі Кабміну і погрожує її підірвати! Здатися поліції чоловіка вмовили друзі.

І ці, здавалося б, два різних випадки об'єднує один факт. Обидва лихочинці - ветерани АТО, які повернулися із зони бойових дій. Що спонукало їх на відчайдушні кроки? Психологи пояснюють соціологічною непристосованістю: війна змінила їхній світогляд, і в мирному житті вони не знайшли собі місця.

Олена Рихальська, психотерапевт:

Это в первую очередь происходит потому, что люди активные, во многом даже приходят с агрессивными какими-то настроями, они еще не переключились и они не нужны социуму. Не существует достаточно развитых программ, которые бы социализировали АТОшников и именно поэтому они начинают либо срывать свою злость на близких, на семьях, на соседях которые попадают в их поле зрение , более активные начинают дейстоввать социально. Таким образом они во-первых привлекают к себе внимание. Во-вторых отрабатывают тот высокий уровень агрессии, с которым каждый приходит после войны и об этом нужно думать.

Зараз реабілітацією ветеранів та учасників бойових дій опікуються 40 центрів по всій Україні. Адаптація відбувається коштом держави. За минулий рік офіційно по допомогу звернулися 6 тисяч ветеранів АТО. Але при цьому, кажуть урядовці, не всі з них потребують серйозної реабілітації.

Ігор Безкаравайний, заступник міністра у справах ветеранів:

Зараз реабілітація відбувається таким чином є державна програма, яка фінансується Міністерством у справах ветеранів. В цьому році на цій програмі близько 70 мільйонів гривень. Ветерани, які відчувають необхідність такої реабілітації звертаються в управління соціального захисту населення, отримують направлення і їдуть, якщо я не помиляюсь 18 днів можуть проходити таку реабілітацію.

Здавалося б, у державі функціонують реабілітаційні центри, є психологи. Але наразі результат далекий від досконалого,- констатують експерти. І наголошують: серед проблем - якраз відсутність примусової діагностики психологічного стану тих, хто повертається до мирного життя.

Ігор Безкаравайний, заступник міністра у справах ветеранів:

Не обов'язково людині потрібна саме реабілітація, їй може бути потрібна психологічна допомога, психологічна підтримка, але точно всім потрібна діагностика і проходження первинного такого визначення про стан здоров'я. Тобто людина яка була в стресовій ситуації, безпосередньо в бойових діях точно має пройти діагностику для того, щоб зрозуміти її поточний стан, з чим ми працюємо. Комусь потрібна дійсно реабілітація, а комусь достатньо просто просвітницької якоїсь інформації, 80% десь відсотків проблематики закривається на первинному рівні саме от спілкування з психологом спілкування в колі рівних, самодопомога і розуміння, що з тобою відбувається.

Експерти кажуть, окрім професійної допомоги психологів - колишнім військовим потрібна робота. Зайнятість це гарантія соціалізації.

Олена Рихальська, психотерапевт:

Каждому человеку который вернулся из АТО необходим психолог для того, чтобы адаптировать его в социуме. Адаптировать его к отношениям в семье потому что пришел уже другой человек с другим опытом он в чем-то изменился и главное этот человек должен быть социально занят, при чем той деятельностью, которая яавляется социально активной и возможно с определенной высокой лидерской позицией, именно тогда накопившеяся агрессия, накопившиеся деструктивные эмоции без которых не приходя с войны они как раз будуть отреагированные сублимированны в то, что этот человек будет делать что-то позитивное для общества и будет считать себя востребованным. В любом другом случае это может быть не последняя ситуация потому, что мы с точки зерния психологии совершенно не составили никаких целенаправленных программ для людей колторые пришли из АТО и с ветеранами АТО...

Серед інших проблем залишається недофінансування "Програми з реабілітації", коштів на її розвиток. Цього року Міністерство ветеранів недоотримало близько п'ятдесяти мільйонів гривень на оновлення Програми.