"Скрипки надії": майстер збирає та відновлює інструменти часів Голокосту [ Редагувати ]

Бабин Яр, Аушвіц, Тереблінка, Дахау, Бухевальд... Це назви, які символізують велику трагедію людства. Вони є свідоцтвами і нелюдської людської жорстокості, і мучеництва. Табори смерті... І в деяких з них були... оркестри. Нацисти змушували в'язнів-музикантів грати, коли відправляли людей у газові камери або на розстріл.

Мелодії надії. Коли смичок торкається не лише струн скрипки, а струн кожної людської душі.

Майстерня в тель-авівському підвалі. Пахне лаком і деревом. Усюди розвішані скрипки, розставлені віолончелі...

Але для господаря майстерні, відомого скрипкового майстра Амнона, це не інструменти. Це - історії. Свідки і голоси великої трагедії....

Амнон уже десятки років по всьому світу збирає і відновлює скрипки, вцілілі в божевільному полум'ї Голокосту...

Амнон Вайнштейн, скрипковий майстер:

Прекрасно відомо, що в Освенцімі був оркестр. І він грав, поки люди йшли дорогою до газових камер. Найперша скрипка, яка потрапила мені до рук, була звідти. Мені її приніс чоловік, який був у тому оркестрі. Вони стояли, грали і знали, куди йдуть люди. А якось його товариш-музикант побачив свою сім'ю. Він кинув скрипку і пішов із ними. Цей чоловік привіз скрипку з собою в Ізраїль, вона, як і він, уціліла дивом. Він більше не брав її до рук. Але хотів, щоб онук грав і приніс її полагодити. І коли я її розкрив, то побачив у середині попіл, бо оркестр грав поруч із крематорієм.

Скрипки потрапляли до майстра обгорілі, засипані попелом, зламані й навіть із дірками від куль. Повернення їх до життя стало сенсом життя Амнона. Так народився проєкт "Скрипки надії". Він шукав і шукає їх скрізь - від Австралії до Канади. Купує в приватних колекціях і отримує безкоштовно... Кожна скрипка - це історія і чиясь доля.

Амнон Вайнштейн, скрипковий майстер:

Цю скрипку мені приніс син офіцера французької поліції, праведника народів світу - він рятував євреїв під час війни. До нього потрапили двоє дітей ось із цим інструментом. Пізніше, у силу різних обставин їх знайшли німці і вбили. І ось його син сидів тут, навпроти мене і побачив книгу, історії дітей, які загинули під час Голокосту. Відкрив її, просто так - і на першій же випадково відкритій сторінці побачив їхнє фото. Довелося швидку викликати, ми думали у нього буде інфаркт.

Амнон ретельно відновлює інструменти, іноді на це йдуть роки. Та куди ретельніше він намагається відновлювати їхні історії - звідки вони взялися, кому належали і що стало з їхніми господарями. Виходить не завжди - такою масштабною і страшною була трагедія того часу.

Амнон Вайнштейн, скрипковий майстер:

Я сам точно не розумію, навіщо це роблю. Це і сімейна історія, і пам'ять про шість мільйонів загиблих. 6 мільйонів не можуть промовляти одночасно. Коли думаєш про таку кількість, уявити її неможливо. Але коли береш скрипку, то бачиш за нею трагедію конкретної людини або сім'ї. Інструмент розповідає про їхні долі.

Приблизно 90 інструментів пройшли через його руки. Їхню історію не завжди вдається відновити. Але на допомогу приходить уява. Такі інструменти він присвячує різним людям. Ось цю - Янушу Корчаку. Саме тому польському вчителю, який разом зі своїми єврейськими вихованцями пішов у газову камеру...

Амнон Вайнштейн, скрипковий майстер:

Мені пощастило, що мій син вирішив займатися цією справою. Організовує концерти по всьому світу. Возить інструменти на виставки і в музеї. Вони подорожують із міста в місто, із країни в країну. І все це дуже нетривіально, і я щоразу дивуюся - невже в нас вийшло.

Вони звучали на всіх континентах. Для кожного музиканта - велика честь зіграти на скрипці пана Амнона. Бо коли смичок торкається струн, звучать голоси мільйонів. Безвинно загиблих та врятованих. І їхня мелодія дарує надію на перемогу в людях людяності.