Родинний кіднеппінг: чому діти стають заручниками батьківських сварок? [ Редагувати ]

Дитина - як засіб... помсти й шантажу. Батько, який забирає сина чи доньку в матері. Або мати, яка роками забороняє дитині - спілкуватися з татом. Таких сімейних драм - тисячі. І хоча де-факто, в деяких випадках це - є викраденням дитини, де-юре - це не є злочином. Бо кримінальної статті за родинний кіднепінг - не існує. Хоча мала б, вважають активісти. І вже розробляють відповідний законопроєкт. Про ігри дорослих - з дітьми, матеріал Яни Танчак.

Розлучення: сімейна драма з кримінальним ухилом.

Для дитини це завжди буде втрата. І травма! Коли дитина стає інструментом... помсти і шантажу:

Папа на диалог не шел, местонахождение ребенка мне было неизвестно.

Як діти стають маленькими заручниками великих батьківських сварок?

І чому сімейним кіднепінгом занепокоїлись навіть у Верховній Раді?

Наталя показує нам фото, на яких вона зі своєю донькою Машею.

На світлинах - вони обидві щасливі та усміхнені. Але зараз у жінки сльози! Бо вже понад рік Наталя - не бачить свою дитину. Її - стверджує - забрав колишній чоловік.

Наталія Большова мати, яка судиться за дитину:

Я передала ребенка на прогулку, то есть в этот день они должны были погулять и Маша должна была вернуться вечером домой.

Але - не повернулися. І за цей рік Наталя бачила Машу лише кілька разів - на судових засіданнях. Зараз спілкування мами й дочки відбувається - ось так.

Побудеш, а потім татко тебе забере. Ти боїшся? Не бійся мене. - Я люблю тебе дуже, Машулю, дуже-дуже тебе люблю, донечко.

Цій драмі передувало... розлучення. Одразу після нього - Маша жила з мамою і бачилася з батьком.

Наталія Большова мати, яка судиться за дитину:

На его любое желание - я хочу сегодня увидеть Машу, я приезжала и привозила Машу к нему на работу, чтобы они увиделись. То есть я находила на это время и с моей стороны никаких препятствий не было.

Але колишній чоловік - у суді домігся, аби місце проживання дочки визначили з ним. (хоча здебільшого суд залишає дитину матері).

У рішенні прописано, що Наталя має право спілкуватися із дитиною з середи по суботу, а іноді забирати на вихідні. Та жінка стверджує - їй дозволяють бачити дитину лише в машині. І лише у присутності охоронців:

- Ви можете зафіксувати виконання рішення суду. Те, що дитина - на місці й не хоче йти до матері. - Зараз перевіримо. - Я ще раз кажу: дитина приїхала разом з батьком. Дитина не хоче виходити з машини.

Наталя подала апеляцію на рішення суду. А ми кілька днів без успіху намагалися додзвонитися до колишнього чоловіка Наталі.

Без відповіді були й смс-повідомлення з проханням надати коментар.

Батько, який не дає бачитися матері з дитиною. Або дружина, яка ховає дитину від ексчоловіка. Діти - часто стають інструментами помсти ображених "колишніх". Та як це регулюється юридично? За українським законом - якщо у подружжя є спільні діти, то розірвати шлюб може тільки суд. Та найкращий сценарій - коли батьки цивілізовано визначають, з ким житиме дитина.

Юрій Білоус, адвокат:

Усною згодою між батьками - дитина буде проживати з матір'ю чи з батьком, якщо там такої усної згоди не вистачає., то можна укласти нотаріально посвідчений письмовий договір і там визначити без рішення суду, без органу опіки.

Саме так - нотаріально - місце проживання дитини - визначила й Антоніна зі своїм колишнім. Але цьому передувала... драма! Кілька років тому історію відомої телеведучої обговорював ледь не кожен. Чотирирічну доньку у неї фактично викрав чоловік. У той час подружжя як раз розлучалося.

Антоніна Антоша, уклала договір про спільну опіку дитини:

Перед святом святого Миколая тато за усною домовленістю взяв погуляти дитину і не повернувся з нею ввечорі я за класичною схемою отримала повідомлення на Вайбер про те, що ми поїхали відпочивати все добре відпочивати будемо два тижні не хвилюйся. З того часу всі телефони було вимкнено. Я зверталася до поліції, вони фіксують якесь звернення, але по факту вони нічого не роблять.

Чекати, склавши руки, Антоніна не стала. Найняла приватного детектива. І - дитину знайшли.

Антоніна Антоша, уклала договір про спільну опіку дитини:

Це була дуже тривала епопея, яка тривала цілих п'ять годин з викликами поліції, з викликами швидкої допомоги. І поліцейським вже не залишалося нічого, як ви знаєте, з моєю дитиною вчинили, як ото з баранцем, поставили між двох людей - між татом і мамою і спитали "з ким ти хочешь піти?" Й це все під відеозаписи і моя дитина сказала, що вона хоче піти з мамою.

А через певний час уже колишнє подружжя знову сіло за стіл переговорів, і чітко прописали договір про спільне батьківство. Інтереси дитини поставили вище своїх амбіцій.

Антоніна Антоша, уклала договір про спільну опіку дитини:

Дитина живе тиждень зі мною, тиждень з татом. І так є наразі тому, що коли я сідала за ці переговори я в неї запитала - як вона хоче? Якщо вона змінить якось свою думку, передумає, тоді ми будемо вживати якихось інших заходів. 

Та якщо цивілізовано домовитися не вдається - з ким проживатиме дитина, аліменти і графік побачень - визначає Суд. Як у випадку Наталі. Судове рішення - обов'язкове для виконання. Але...

Все залежить від совісті батьків. Бо такого поняття як сімейне викрадення дитини - у нас нема. За законом - у матері і батька - рівні права!

Яна Танчак, кореспондентка:

Подібних ситуацій безліч. І в кожного з батьків своя правда. Але що ж робити, щоб спільні діти не ставали заручниками батьківських чвар? Вихід з ситуації вирішили шукати у Верховній Раді.

Пропонують наступне: якщо один із батьків самочинно змінить місце проживання дитини, визначене судом, - буде покараний штрафом від 17 тисяч гривень - до шістдесяти восьми тисяч.

Якщо ситуація повториться - можуть обмежити волю або взагалі ув'язнити на п'ять років! Та це поки на рівні - ідеї. І перше, що потрібно - ввести відповідну кримінальну статтю.

Ірина Суслова, правозахисниця:

У вас вкрали дитину. Ви знаете точно, що це був батько він приїхав і забрав дитину і ви не знаєте де вона перебуває. Ви приходите до поліції й вони говорять, а ми не можемо розшукувати вашу дитину, тому що в нас немає підстав, у нас не має норми в кримінальному кодексі України.

Та перш ніж зареєструвати законопроєкт у парламенті - мають пройти громадські обговорення. І виявляється, з нормами цієї ініціативи згодні не всі!

Олександр Швець, голова громадської організації "Батько має право":

Ми вважаємо що тема кіднепінгу в Україні є фейковою, є фейково розігнаною, хоча є проблема дійсно у відносинах батьків і дітей.

Це - Олександр Швець. Він - очолює організацію "Батько має право", яка допомагає Чоловікам боротися за дітей. Швець уже охрестив цей документ "тюрмою для тата".

Олександр Швець, голова громадської організації "Батько має право":

Ключовою проблемою є те, що жінки України ховають дітей від батьків, державні органи не можуть забезпечити належного виховання дітей батьками і тому батьки просто повертають своїх дітей.

Організацію Швець, створив після того, як сам пройшов через розлучення.

Олександр Швець, голова громадської організації "Батько має право":

Колишня дружина виграла суд по місцю поживання я не бачив свою дитину три з половиною роки, я бігав по судам, я пройшов десятки судових процесів. врешті решт я зміг її повернути. коли я забирав свою дитину, вона мене вже не пам'ятала.

Свою колишню Швець позбавив батьківських прав. З дитиною вона не спілкується. Чоловік запевняє - в жінки все добре. Та проблема в тому, що її вже кілька років розшукують і рідні, і поліція. Де вона - ніхто достеменно не знає... 

Дитина, на жаль, часто стає маніпулятивним інструментом в руках батьків. І жодне розлучення - навіть цивілізоване - не мине безслідно.

Тетяна Ларіна, психолог:

Чим молодша дитина, тим більш можуть бути негативні наслідки від такої деструктивної поведінки батьків. І це можуть бути істерики, енурези, панічні атаки, тобто це можуть бути різні депресії уже в більш старшому віці.

Тим часом Наталія сподівається, що чоловік хоча б почне виконувати рішення суду - про те, що і мати і батько мають право бачитися з дитиною. За те, що рішення не виконується можуть покарати Україну. Бо жінка звернулася до Європейського суду з прав людини.