Голодомор: жінка поділилася страшною історією дитинства [ Редагувати ]
Щороку в четверту суботу листопада в Україні згадують жертв Голодоморів. У 20 столітті наша країна пережила їх одразу три. І всі вони були створені штучно. Марина Михайловська відшукала жінку, дитинство якої припало на важкі повоєнні роки. Її історія - далі.
Надії Костянтинівні - 87 років. Живе в селі Лупареве на Миколаївщині. Усе життя пропрацювала сільською вчителько. Коли в Україні вирував голод 46-47-ого, їй було 12.
Надія Цацук, жителька села Лупареве:
Їли ми раз у день. Ми так привикли, ми ніколи не просили, що хочемо їсти.
Попри поважний вік Надія Кастянтинівна в подробицях пам'ятає роки голоду.
Надія Цацук, жителька села Лупареве:
Всіх собак, всіх котів - все, що можна було з'їсти, все з'їдалося. Сусіди справа: 4-ро дітей (мама була в них, батько на фронті погиб), вони всі повмирали. А з другої сторони - два чоловіка померли.
А багатодітна родина Надії Костянтинівни вижила, дякуючи корові. Молоко мати продавала чи обмінювали на щось їстівне. Із ринку дітям часто приносила макуху - відходи після віджиму олії, якими тепер підгодовують худобу. А тоді то були найбільші ласощі.
Надія Цацук, жителька села Лупареве:
Якщо це була дроблена макуха, то мама дасть тобі жменю - і ходиш їсиш.
Але найбільше хотілося хліба. Через неврожай пшениці пекли його з іншого зерна. Та й ходити по нього доводилося за 40 кілометрів.
Надія Цацук, жителька села Лупареве:
Звечора виходимо, ідемо - ніч. На ранок приходимо в місто. Занімали чергу в магазин, де видавали кірпічний хліб. Одну буханочку в руки. Треба було вистояти чергу 50 чи 100 чоловік. Були такі випадки, що люди вмирали в чергах.
Що в ті роки готували? І завдяки чому вдалося вижити? Надія Костянтинівна погодилася з нами приготувати страви того часу. Перше і головне - спечене частування з дерті, картоплі й трави.
-Я його розрізаю. Це називалося хлібом. А ще варили лемішку. Рецепт простий - по ложці дерті, висівок і олії. У ті часи багато хто не міг навіть мріяти про таку розкіш.
Марина Михайловська, кореспондентка:
Те, що вийшло, назвати апетитним не можна, як і поживним. Але саме така їжа давала змогу хоч якось підтримати організм та не опухнути з голоду.
Повоєнні українські села були зруйновані та пограбовані окупантами, поля - голі через посуху. І навіть у таких умовах керівництво СРСР не припиняло програму хлібозаготівель.
Віктор Сабалдашов, старший науковий співробітник Миколаївського обласного краєзнавчого музею:
Радянська влада в ЗМІ говорила, що економіка переживає піднесення, тому частину зерна, яке мало направитися на допомогу голодним, відправлялося за кордон.
Повоєнний голодомор 1946-1947 років став останнім із трьох, які пережила Україна у 20 столітті. Він забрав життя мільйонів українців. Точної цифри дослідники й досі не назвали.