У французькому містечку бракує питної води: люди змушені користуватися дощовою [ Редагувати ]
Уже понад п'ять років місцеві жителі живуть із дефіцитом питної води.
На Гваделупі катастрофічно бракує води! Люди змушені збирати та використовувати дощову. Як виживають жителі заморських департаментів Франції - дивіться далі в сюжеті.
Це - Петі-Бур. Містечко заморського департаменту Франції - Гваделупи. І, на перший погляд, цей муніципалітет від інших не відрізняється.
Поки не поглянеш догори! На лініях електропередач, стовпах, дахах будинків і просто на землі - всюди контейнери для зберігання дощової води. Усе через неналежне водопостачання.
П'єр Работу, житель Петі-Бура:
У нас питної води просто немає! Ми використовуємо та п'ємо лише дощову...
Уже понад п'ять років місцеві жителі живуть із дефіцитом питної води. Кажуть, вона тут буває раз на п'ять-шість днів. І це в кращому випадку.
П'єр Работу, житель Петі-Бура:
Я не перебільшую, у нас справді фактично немає нормальної води вже більш як п'ять років. Водонапірна башта є, проте води однаково катастрофічно бракує.
Саме тому по всьому містечку висять пластикові пляшки. Місцеві розповідають: дощ - їхній єдиний шанс хоч якось забезпечити себе водою. Бо та, що зрідка з'являється в трубопроводі, швидко закінчується. А магазинну розбирають миттєво.
Еліан Кадер, жителька Петі-Бура:
Упродовж місяця я купую зо 20 бутлів води, однак мені її не вистачає. А це дорого коштує. І в цій жахливій ситуації влада дозволяє собі ще й надсилати платіжки за воду. Просто абсурд.
Жителі Петі-Бура зазначають - регулярно звертаються до місцевої влади, виходять на протести, проте поліпшень поки що немає.
Еліан Кадер, жителька Петі-Бура:
Місцева влада зобов'язана розв'язати цю проблему. Однак там просто постійно змінюють очільника профспілки. Від цього більше води ми не отримали.
Марі Таррад, жителька Петі-Бура:
Я живу тут уже сім років. І ніколи такої катастрофічної ситуації з нестачею води, як сьогодні, ще не було.
Люди наголошують - якщо ситуація залишатиметься такою й надалі, звертатимуться до центральної влади в Парижі. Бо жити за таких умов уже просто несила.
