Люди з вадами слуху та зору влаштовують танцювальне шоу просто неба [ Редагувати ]

Змінити ставлення суспільства до людей з інвалідністю взялися в Шанхаї. І вирішили зробити це в особливий спосіб - через танок. Люди з вадами слуху та зору, а також ті, хто пересувається на візках, влаштовують цілі шоу просто неба. Як дається таке мистецтво самим учасникам - далі в сюжеті.

Коли вона втратила ногу, то й подумати не могла, що зможе танцювати. Шао було всього 10, коли в неї виявили рак, згодом - пережила ампутацію. Попри це, у свої 34 роки вона національна чемпіонка Китаю з танців. Щоправда, з танців на візках.

Шао Юе, танцівниця на візку:

У мене на одну ногу менше, тому я інвалід. Проте в мене є досвід, якого не мають більшість людей. Я можу брати участь у національних змаганнях, можу стати чемпіонкою країни. І справді ціную це. Я не впала у відчай через інвалідність. Просто живу дещо інакше.

Шао сподівається, що її історія допоможе змінити уявлення про інвалідів у Китаї. Адже, запевняє, попри розвиток суспільства, до людей з особливими потребами все ще ставляться як до аутсайдерів. Жінка тренується в Шанхаї з танцювальною трупою, до складу якої входять люди з вадами слуху або зору, а також танцюристи, які пересуваються на інвалідних візках. Таке об'єднання, кажуть учасники, дає можливість самовиражатися через мистецтво.

Шао Юе, танцівниця на візку:

У танцях на візках ми можемо робити повороти та бігати. Тут наші руки схожі на ноги інших людей. Багато глядачів дивуються, коли ми танцюємо на інвалідних візках і літаємо по всьому танцполу. Для них це щось дивовижне й нове.

Навчати танців Шао та інших учасників колективу 15 років тому взявся Чжоу. Чоловік не має інвалідності, проте знає, як знайти підхід до кожного. Зокрема передати музику тим, хто її не може почути, проте відчуває.

Чен Чен, танцівниця з вадами слуху:

Зазвичай танець - це спосіб відображення музики. Оскільки ми не можемо чути, перед тим, як розучити танець, наш учитель розповідає про тему та зміст композиції, що вона виражає. Тоді ми її інтерпретуємо, поєднуємо наш танець із музикою.

Учасники групи розповідають, що саме танці допомогли їм позбутися свого "панцира". Особливо тим, хто отримав інвалідність у свідомому віці та закрився від усього світу.