Україна вшановує пам'ять полеглих воїнів у Донецькому аеропорті [ Редагувати ]

Воїни, які стали символом незламності духу нашої армії ще на початку війни. Оборонці Донецького аеропорту. Десятки "кіборгів", які героїчно пройшли горнило ДАПу. І десятки тих, хто назавжди залишився під його завалами.

Сьогодні - 20 січня - в день, коли ворог перетворив аеропорт на руїни, Україна вшановує пам'ять полеглих воїнів. Тих, хто під запеклим вогнем - тримав оборону летовища довгі 242 дні. І не здався до останнього...

Як це було тоді? Як зараз українці віддають шану героям? І чого вимагають родичі загиблих воїнів від влади? Наш Василь Богайчик - про все.

Як роса на сонці. Огонь!

Бої за Донецький аеропорт розпочалися 26 травня 2014 року. Тоді група найманців зайняла частину будівель летовища. Згодом наші бійці - вигнали ворога - і закріпилися в ДАПі.

Штурмувати стратегічний об'єкт окупанти почали у вересні. Ці унікальні кадри оборони летовища зафільмувала знімальна група "Подробиць" - кореспондент Руслан Смещук та оператор Сергій Дубінін. Вони якраз працювали в аеропорту.

Усі спроби ворога розбити українську фортецю - зазнавали краху. Донецький аеропорт - стає символом незламності нашого війська. А його оборонців - називають "кіборгами".

Домой? - Нє на базу. Отдихнем, помиєся і назад сюда. - Береги себя.

Вкрай запеклі бої за летовище почалися після Нового року. 18 січня 2015 року ворог поступово підриває бетонні опори терміналів Донецького летовища. І за два дні - знищує ДАП. Через це гинуть 58 захисників. І лише після цього "кіборги", яким пощастило вижити, залишають об'єкт. Донецький аеропорт - перетворюється на руїни.

Усіх, хто того дня, 20 січня, загинув сьогодні вшановують у столиці. Біля будівлі Міністерства оборони - Володимир Зеленський та найвище військове керівництво до підніжжя Пам'ятного дзвону кладуть квіти. А бійці поіменно називають всіх полеглих побратимів...

Вшанувати пам'ять сюди щороку приходять і родичі загиблих військових. Катерина - мама кіборга Анатолія Чупилка. Родина родом - із Черкащини. Жінка згадує: її син - був патріотом. Після Майдану пішов добровольцем на фронт. Йому військкомат навіть кілька разів відмовляв, бо у чоловіка - три сини.

Катерина Чупилка, мама загиблого "кіборга":

Загинув ударною хвилею. Але він був живий. Його потім вже добили. Він не здавався ніколи в полон. Ніколи. Він дуже любив свою батьківщину.

Донецькому аеропорту перша їхня ЛТМБ, доїхали ми зльотну полосу. Але був туман і бойовики нищівно знищували все що тільки рухалося.

А це - Ніна Брановицька - мама героя України Ігоря Брановицького.

Воїн не покидав Донецький аеропорт до останніх днів. Коли вороги підірвали термінал, він залишився з пораненими побратимами в середині. Після цього потрапив у полон.

А ты откуда, молчаливый? Свистить. Смотри какой борзый.

Ігор Брановицький врятував життя побратимів. Адже вороги намагалися дізнатися, хто ж був тим завзятим кулеметником.

- Кто пулеметчик? - Тут 200-тые.

Ігор зізнався - стріляв він.

Имя, отчество полностью. - Брановицький Ігор Євгенійович.

За це, як стверджують очевидці, його кілька годин жорстоко били. А потім героя двома пострілами в голову вбив Арсеній Павлов - відомий всім під псевдонімом "Моторола".

Мати Ігоря сьогодні просить не тільки вшанувати пам'ять, а й підписати закон про воєнних злочинців. Без нього, каже жінка, цинічна жорстокість, яку застосували проти її сина, досі залишається непокараною.

Ніна Брановицька, мама загиблого "кіборга":

Я дуже хочу, щоб це не тільки я, це не тільки моє питання, розумієте, це питання тих людей, які сидять щось в застінках в ОРДЛО. Їх катують, їх мучать, їх ґвалтують і люди не мають захисту. 

Парламент тільки на восьмому році війни ухвалив цей закон. Він дозволить розслідувати воєнні злочини та злочини проти людяності за нормами міжнародного права. Утім, документ досі не підписаний.

Ніна Брановицька, мама загиблого "кіборга":

Ми ростили синів, ми не ростили героїв. І ми ростили собі синів. І я думаю що в мене гарний син (плаче)...